Я живу в невеликому містечку, де майже всі жителі знають один про одного все. Саме тут я зустріла свого нареченого. Ми виnадково зіткнулися в книжковому магазині, коли обидва потягнулися за однією і тією ж книгою. Він, як справжній джентльмен, поступився книгу мені, з умовою, що ми підемо на побачення. Він був симпатичним, розумним, так що після першого побачення ми вирішили повторити зустріч. Так і почалися наші романтичні стосун ки. Все йшло до весілля. Я вже через місяць познайомила нового хлопця з родиною, він теж представив мене своїм батькам.
Вони мене відразу ж полюбили, мої батьки його, до речі, теж. До останніх пір наші батьки не знали один одного, але коли ко ханий зробив мені пропозицію, ми зрозуміли, що вже пора. Через тиждень у хлопця був ювілей, ми вирішили зібратися на природі, покликати друзів, батьків і познайомити їх. Ось і настав той день. Першими на місце приїхали ми. Наречений відразу ж взявся за шашлики, а я нарізала салат. Коли мама з татом приїхали, тут же кинулися нам доnомагати. Ми з ко ханим вирішили погуляти по околиці, і раптом почули крики і лайку.
Відразу ж підбігли до місця збору і побачили, що це наші мами б’ються, а батьки намагаються їх заспокоїти. Вони в чомусь одна одну звинувачували, ми толком не зрозуміли, що конкретно сталося. Після інциденту я поговорила з мамою і дізналася, що в молодості вони зі свекрухою дружили, поки та не вкрала у мами хлопця. У підсумку той хлопець ні з ким не залишився. Через якісь безглузді nроблеми у минулому батьки зараз проти нашого весілля, а ми не знаємо, як бути. Ми любимо один одного, але без згоди рідних не хочемо одружуватися.