Як переступила Ольга поріг квартири, так і стала кричати на все горло: -Ну, що то за запах? Олег, чого ти сидиш? Іди відчини вікна! Твоя мама знову якийсь флакончик смердючих парфумів відкрила! Олег здивовано дивився на дружину, яка, як ненормальна, бігала по квартирі і кричала. Навіть сусіди чули. Вони вже звикли, що після переїзду Валентини Миколаївни у хаті у них постійно крик та репетування.
Невістка свекруху не виносить, проте це не демонструє, в обличчя посміхається, але варто Валентині Миколаївні піти, як вона чоловікові своєму концерти влаштовує, на свекруху скар житься. Ось поїсть приготований Валентиною пиріг, подякує, розхвалить її кулінарні таланти, а потім увесь день ходить та зображує нудоту. Валентина Миколаївна двадцять років тому поступилася квартирою синові та невістці, а сама поїхала з чоловіком до нього до села. Жили не тужили, але потім чоловіка не стало.
Серце слабке було. Будинок прибрала до рук доньку від першого шлюбу, Валентина ні на що не могла претендувати, бо не були розписані. Тоді Валентина зібрала валізу і повернулася до своєї квартири. Це Ользі дуже не сподобалося, вона звикла бути господинею в будинку. За місяць Олег не витримав. Після чергового концерту дружини підвівся і став речі збирати. -Що ти робиш? – здивувалася Ольга. -Ми їдемо, вистачить вже. -Куди?! -На орендоване житло. Набридло мені все це. Хочеш бути господаркою? Добре. Тільки не треба мені псувати нерви. Ольга була незадоволена. Знімне житло дороге, але чоловік був непохитний.