Два місяці тому сталися ці події. Коротше кажучи, родичів у нас не просто багато, а дуже багато. У батька рідних братів та сестер аж вісім чоловік, зрозуміло, у всіх діти та онуки вже. На щастя, збираємось ми не часто, але зв’язок підтримуємо. Я у столиці живу, а решта родичів в області. Тому мені особливо дістається увага, більше, ніж решті. Але ми вже з сім’єю звикли, що родичі до нас часто приїжджають і звертаються за кожною доnомогою. Так ось, дзвонить мені двоюрідна сестра з проханням дати притулок її доньці.
Донька її вирішила переїхати жити до столиці, шукає роботу, їй потрібна тимчасова гавань, доки вона не влаштується тут і не винайме власне житло. Ну, я погодилася. Я взагалі родинні зв’язки поважаю і доnомагаю всім, зрозуміло, в міру своїх можливостей. Рита приїхала. Ми її влаштували до нашої доньки школярки. Першу половину дня Рита бігала на співбесіди, а другу воліла проводити за ноутбуком, переглядом усіляких серіалів.
Нічого вдома не робила. Ну, ми спочатку і не вимагали, адже вона гість. Але так минув місяць. -Рито, як у тебе там з роботою? -Поки що нічого знайти не вийшло. -А чому? -Пропонують мало грошей. Я за копійки горбатитися не стану! І стажування проходити не хочу. Це тільки для дурнів , на стажуванні мало платять. Коли дружина попросила доnомогти їй приготувати вечерю, Рита обурилася. -Я вам безкоштовна домробітниця? -А я що повин на тобі готувати, прибирати і прати?
– Здивувалася моя дружина, -Я хатня робітниця безкоштовна? -Я взагалі-то гість! Мене її поведінка почала дратувати. Одного дня я справді розлютився, коли вона в черговий раз дружині нагрубила, зібрав її речі і випровадив за поріг. Родичі після цього на мене образилися, бо Рита їм наговорила багато небилиць про нашу сім’ю.