У мене є подруга Рая, ми з нею одного віку обом по 30 років. Тільки от у Раї життя не такае, як у наших однолітків. У неї в родині все вирішує мама, а сама моя подруга слухається її як школярка. Рая вийшла заміж і наро дила від чоловіка сина. Тільки ось хлопчик наро дився слабенький. В перший рік його життя було дуже важко, Рая буквально жила в лікарні з малюком. Але зараз ситуація нормалізувалася, хоча у хлопчика відстала мова, але це з роками можна виправити. А от чоловік не зміг витерпіти всі перешkоди з дитиною і вирішив, що йому легше просто піти.
Він не був готовий до сімейного життя, тим більше син хворий наро дився. Він відправляв Раї аліменти, але вона все витрачала на щомісячних лікарів, на більше не вистачало. Тоді їй довелося вийти на роботу. Але залишати сина вдома не можна, няню наймати дороrо, а в садок такій дитині краще не ходити, у нього поки не зміцніла психіка. Тоді мама Раї погодилася сидіти з онуком. А після роз лучення Рая зовсім переїхала до мами назад. Тільки її мама вважає, що тепер раз у Раї є дитина, то все, на особисте життя можна поставити хрест.
Після роботи Рая слухняно повин на йти прямо додому, ніяких гулянок з подругами або відпочинку з ким-то. Рая слухається маму немов якась школярка, але їй самій це все набридло. Пояснити мамі, що вона ще молода і, можливо, ще зустріне своє щастя – марно. Вона її навіть слухати не хоче, сказала, що дитина є, на це вистачить знайомств з чоловіками. Тоді Раю придумала хитрість, вона стала говорити мамі, що нібито затримується на роботі. Що начальник попросив терміново звіт переробити або дописати, а сама в цей час йде з подругами гуляти. Рая розуміє, що обманювати маму, яка сидить з її дитиною – не можна. Але що поробиш, не перестати жити після цього, адже про своє особисте життя теж думати треба.