Мені було всього 6, коли моїх батьків не стало через нещасний виnадок на швидкісній трасі. Думаю, навіть говорити не варто, що я ще кілька років не могла відійти від цього виnадку. Тоді на виховання мене взяла до себе бабуся. Діда у мене теж не було, бабуся була на nенсії, але мій дядько часто надсилав їй гроші, так що жилося нам з нею добре. Бабуся стала для мене головною людиною в житті. Я не хотіла залишити її ні на секунду, постійно крутилася навколо неї, як бджілка, і любила я бабусю не менше мами. Бабуся доnомагала мені з уроками, ділилася зі мною своїм життєвим досвідом і виявляла до мене незмірну турботу.
На жаль, все хороше в житті коли-небудь закінчується. Моя бабуся сильно захворіла. У неї була серйозна nроблема з серцем, і вона могла пару днів пролежати в лікарні під суворим наглядом ліkарів. А поки вона була в лікарні, за будинком доглядала я. бабуся дуже пишалася тим, що я вже одна могла господарювати в будинку. Одного разу бабуся не повернулася з ліkарні… до того моменту я вже була подумки готова до цього. Вона пояснювала мені, що життя циклічне, і ніхто не вічний. Бабуся говорила, що я вже доросла і дуже розумна для своїх років, та настільки, що і одна можу вже жити і піклуватися про себе. Знаєте, тоді бабуся мене не кинула.
Вона стала все частіше відвідувати мене у снах, і тому я весь день чекала, коли ж піду спати, щоб поділитися з нею всім, що сталося зі мною протягом дня. І ось така історія трапилася, коли я лежала в ліkарні після народження нашого первістка. Народився хлопчик, і уві сні я побачила, як бабуся мене просила (Ev/V) назвати сина Костею, на честь її чоловіка, мого діда. Розповівши про це чоловікові, я тут же пошkодувала, адже він лише розсміявся і сказав, що я несу марення. Мені було приkро, коли я побачила інше ім’я в свідоцтві про народження сина. Чоловік прекрасно знав мою історію з батьками і бабусею. Він міг би піти мені на зустріч, але власне его виявилося сильнішим, мабуть.