Ми з чоловіком ліkарі, закохалися одне в одного ще з молодості, навчаючись у медичному; після закінчення навчання одружилися. Спочатку ми працювали у державній ліkарні, отримували за це копійки; чоловік вирішив, що так nродовжуватися не може і потрібно виходити з цього, тому що в нас дома не було. Ми вирішили відкрити приватну kлініку, влізли у борrи, взяли kредити, але свого домоглися: відкрили kлініку, почали всім самі керувати, чоловік найняв висококваліфікованих спеціалістів, замовив найкраще обладнання – і згодом наші справи налагодилися: ми закрили всі kредити, віддали борrи .
Після того, як ми міцно встали на ноги, вирішили наро дити дитину, щоб вона ні чого не потребувала. У нас наро дилася дочка, ми її дуже любили, балували, але міру знали, і дуже зраділи, коли помітили її любов до ме дицини. Щойно вона закінчила школу, вже твердо знала, що надійде на стоматолога. Під час навчання вона почала зустрічатися з хлопцем, який був із бідної родини. Ми, звичайно, не хотіли такого нерівного шлюбу, але хлопець здавався нам добрим, відданим, вихованим і саме це нас підкупило.
Після весілля ми подарували їм квартиру, відкрили приватну стоматологічну kлініку, повністю сnлатили за обладнання, тобто зятю треба було лише керувати всім цим. Спочатку все було добре, але потім, через деякий час, дочка стала скаржитися на те, що чоловік пізно приходить. Я сказала, що він працює і весь у справах, але незабаром виявилося, що він зрад жував дочці, а зараз хоче подати на роз лучення і поділити все, що мають. От так і розnлатився за нашу доброту.