Коли ми з чоловіком знімали невелику кімнату в комуналці, то просто мріяли, що коли-небудь ми накопичимо достатньо rрошей, щоб дозволити собі куnити нормальну квартиру. Життя в гуртожитку було просто нестерпним. Наші сусіди постійно кричали, з’ясовували свої стосунки-і це сильно діяло нам на нерви, тому що стіни у нас були ніби з картону, так що всі подробиці особистого життя сусідів ми відмінно з чоловіком знали. І ось нарешті настав той день, коли ми знайшли підходящу квартиру відповідно нашим накопиченням.
Ми тут же переїхали і зітхнули з полегшенням, тому що тут наш будинок – наша фортеця, ніяких шумів і докучливих сусідів. Тільки от рано ми стали радіти, тому як наш сусід в новому будинку вирішив на першому поверсі побудувати свій магазин. Він скупив всі квартири, і залишалися тільки ми. Але я не збиралася продавати ту квартиру, на яку ми з чоловіком чесно і довго збирали. Тоді тямущий сусід запропонував нам обмін. Ми повин ні були переїхати в сусідню будівлю, до того ж, він додасть нам зверху ще rрошей.
Пропозиція була привабливою, тільки от ми з чоловіком вже так добре облаштувалися, не хотілося заново переїжджати. І сусід приступив до дій. Він став спеціально робити наше життя в квартирі просто нестерпним. Вдень він проводив свої ремонтні роботи прямо у нашої сторони, та так довго включав дриль, що у мене з’явилася постійна міrрень. А ночами до нас хтось підбігав до дверей, стукав і тікав. Коли ми відкривали двері, то нікого вже й не було. Але це лякало, а раптом наступного разу вони щось небезпечне зроблять. У nоліцію звертатися марно, вони кажуть, що до них потрібно звертатися, якщо вже щось трапиться. Так що-ми з чоловіком в роздумах, що робити далі.