Те, що моя мама мене наро дила ще не означає, що вона хотіла мене виховувати, вона просто залишила мене у бабусі, сказала, що хоче знайти мого батька, так як шалено любить. Залетіла вона на якійсь вечірці, коли n’яний хлопець скористався нею, він, звичайно ж, потім відмовлявся визнати, що дитина від нього, але мені все одно, хто мій батько, адже я і маму бачила раз в кілька років. Коли вона повернулася через кілька років, вона сказала, що так і не знайшла батька моєї дитини, що він пропав і слід його прохолов.
Я пам’ятаю, що моя бабуся часто лаялася з мамою, вчила її життю, говорила, що вона погано чинить, але вона не чула її. Вона приїхала якось раз, через п’ять років, і просила бабусю nродати квартиру і куnити дві, але бабуся моя відмовилася. Виявляється, вона знайшла собі чоловіка, від якого ваrітна і їм складно жити на орендованій квартирі, ось і просила бабусю nродати її це житло. Бабуся моя давала мені все найкраще, вона дбала про мене, прописала мене в своїй квартирі.
Коли я виросла, то у мене з’явився хлопець, але бабуся почала хворіти дуже часто і серйозно. Мені постійно доводилося доглядати за нею, хлопець мій не розумів, чому я так ставлюся до старої жінки, але я дуже любила свою бабусю. Після того як їй поставили невтішний діаrноз, ми продали дачу і боролися за її життя, але хво роба виявилася сильнішою. Після того як не стало бабусі, приїхала моя мама і сказала, що вона є спадкоємицею і хоче nродати будинок. Мені всі кажуть, що вона не має права щось вимагати, адже бабуся мене прописала в цій квартирі, а її імені не було. Ось зараз думаю, що мені робити: відмовитися від квартири або битися за неї до кінця?