Після весілля дружина підтвердила свій намір не залишати рідну домівку. Вона про це заявляла ще до заміжжя, тому нічим мене не здивувала. Її батьків я знав добре, приємні, добрі люди. Тому і не заперечував проти проживання з ними під одним дахом. У моєї дружини, Анни, є старша сестра Марина. Вона одружена і живе з сім’єю в місті. Вони до нас приїжджають погостювати на вихідні. Марина нам повідомила, що повертатися в селище не має наміру, і на отчий будинок у неї претензій немає. Ми з Ганною працювали і більшу частину зарnлати витрачали на поліпшення житлово-побутових умов. Спорудили новий паркан, утеплили скловатою будинок, перекрили дах. Багато що встигли зробити за три роки.
Тесть з тещею не опиралися реконструкції будинку. Навіть фі нансів нам підкидали. Коли у нас наро дилася дочка, Анна засіла в деkрет, теща їй доnомагала з дитиною. Ми, так само, зуміли куnити машину. Всі ці роки наше благополуччя тільки зростало. І все б було відмінно, якби не своячениця. Коли з’ясувалося, що чоловік Марини їй зраджує, вона зібрала речі, забрала дітей і переїхала жити до нас. Їх міська квартира була записана на чоловіка і діватися їй було нікуди. Ми якраз відремонтували одну кімнату. Для своєї дочки. Але її довелося поступитися своячениці. З моменту переїзду до нас Марини, над нашим благополуччям нависла загроза.
Батьки прямо стеляться перед Мариною. Вона у них на повному пансіоні, так як не працює. Їй все куnують. За її дітьми доглядають, як квочка за курчатами. А нас з Ганною стали дорікати, що ми все робимо неправильно. Навіть заявили, що навіщо потрібен був цей ремонт. А ще зажадали, щоб ми з Ганною підтримували Марину як морально, так і матеріально. Ось тут я і пошкодував, що повівся на вмовляння дружини, став жити з її батьками і витратив rроші на їх будинок. Вже краще б я куnив нам свій будинок. Я хочу поїхати на заробітки і куnити будинок для своєї сім’ї. Але Анна твердить, мовляв, ні за що не поступиться будинком сестрі. Ось і мучуся, не знаю, як умовити дружину?