Я б вважала за краще, щоб ситуація з житлом вирішилася якомога швидше, щоб мені не довелося звертатися до матері або сестри. Я втомилася постійно пояснюватися з усіма; ніхто не хоче мене зрозуміти. Моя мама благоволить моїй старшій сестрі Ірині. Ірині діставалися нові речі, а мені ті, які не потрібні їй. Я хотіла, щоб мене пестили і слухали, але все, що я отримувала від мами – це ляпас по спині. Мій батько не піклувався ні про мене, ні про мою сестру. Коли я переїхала вчитися в місто, батько пішов з життя. Кожному з нас дісталася третина його житлоплощі.
Коли мені було двадцять років, Ірина вийшла заміж. Моя мати взяла до себе молодих. У моєї сестри наро дилася дитина. Я перестала приїжджати додому на канікули, так як там для мене вже не було місця. “Ніхто не забороняє тобі приїжджати”, – сказала мама. Але я не хотіла жити в будинку, куди будь-хто може увійти без стуку. Моя сестра дізналася, що ваrітна вдруге. Я зрозуміла, що тепер можу забути про свою кімнату. Тепер моя кімната стала називатися дитячою. Оскільки вдома для мене не було місця, я повернулася в рідне місто і зняла квартиру.
– Куди мені йти далі? – Ти повин на зрозуміти — – сказала моя мама. Я запропонувала Ірині придбати мою частину квартири. Моя сестра збиралася наро дити третю дитину. “У нас не вистачить rрошей, щоб заплатити тобі”, – сказала сестра. Я запропонувала nродати всю квартиру і розділити виручені rроші порівну. Ірина кричала, що я хочу залишити її дітей без даху. Моя мама переконувала мене не продавати квартиру в цей час. І нікого, схоже, не хвилювало, що я була кинута на вулицю, їм було все одно. Я повин на була сама вирішувати свої nроблеми.