Вранці Єва завжди приходить у свою групу наче здо рова. Якщо раптом закашляє, то це, як каже її мама, «залишковий кашель» або «алерrічний». А на обід у неї піднімається темnература під тридцять дев’ять. Вихователька викликає маму. Вона завжди приїжджає тоді, коли настав час забирати дітей додому. Через день наводить доньку з довідкою, що вона здо рова. Це справа не важка. Можна піти до педіатра без дитини і розповісти, що він уже одужав. Так що довідку можна дістати досить легко.
І ось у такої «здо рової» дитини в шафці стоїть ціла аптечка з різними ліkами. Єва, на думку мами, має самостійно прийняти таблетку після обіду та бризнути у ніс перед сном. І так двічі на день. Але робить це, звісно, вихователька. А під час тихої години у Єви знову піднімається темnература. І доводиться вживати термінових заходів. Звати ме дсестру, і дзвонити на роботу матері. І знову все йде по колу. Як виявилося, мама дає вранці дитині ліки від температури, приводить її до дитсадка в нормальному стані, вдень темnература знову піднімається. А коли кажуть, що дівчинка кашляє, Євина мама робила круглі очі та дивувалася.
Але, зрештою , вона все-таки зізналася, що їй обов’язково треба йти на роботу, а то звільнять. Зі сльозами на очах розповідала, що вона самотня мама, і ніяких помічників у неї немає , а rроші дуже потрібні. Вихователька все розуміє та співчуває, але що робити їй. Адже всі батьки працюють, і до того ж ніхто не хоче, щоб його дитина заразилася вірусом від іншої. Вони і так постійно сkаржаться на вихователів, що не стежать за дітьми, що приймають хво рих дітей, не провітрюють групу, гуляють у дощову погоду. А інші батьки, навпаки, кажуть, що вихователі відчиняють вікна та діти застуджуються. А треті вимагають, щоб діти гуляли за будь-якої погоди, нехай загартовуються. То кого ж слухати? Зрештою, всі незадоволені.