Я була молода, коли зустріла того негідника. Він красиво доглядав мене, говорив компліменти, загалом, поводився як ідеальний чоловік, але він зник, як тільки отримав своє. Я тяжко пережила наше роз лучення, але навіть не помітила, що наші зустрічі не пройшли без наслідків. Я була розгублена, коли дізналася, що вагітна. Вирішила нічого не розповідати мамі. Але оскільки усвідомлювала, що не зможу довго приховувати свою ваrітність, адже на той момент вже була на четвертому місяці, все ж таки зважилася розповісти. Вона повідомила про все тата. Від нього я слухала лише звинувачення та мати. – Краще б ти не наро дилася, – сказала мама.
Батьки боя лися, що ми зганьбимося на все село і вмовили мене на порятунок від дитини, незважаючи на те, що це вплинуло б на моє здо ров’я. Я розуміла, що одна з дитиною не впораюся, тому погодилася. Всі наступні дні я гірко nлакала, адже відчувала, що зра дила свою дитину. Я й досі прошу Господа про прощення за мій вчинок. Життя для мене зупинилося. Я бачила сни, де була зі своїм малюком. Я була морально знищена, але й фізично не була б проти. Батькам було начхати. Головне, вони не зганьбилися. Я вирішила з’їхати від них. У мене це вийшло лише за два роки. Я відучилася, змогла збудувати собі кар’єру.
Тоді в мене з’явилося все, про що я раніше тільки мріяла. Але одного в мене не було – сім’ї. Тільки це я не змогла одержати за rроші. Я ще тоді втратила можливість ще колись стати мамою. Я зустрічалася з чоловіками, навіть отримувала пропозиції руки та серця, але щоразу, дізнавшись про мою безплідність, вони зникали. В усьому виною мої батьки. Вони позбавили мене цього щастя. Я не хотіла спілкуватися з ними, не бачити їх. Коли у батька трапився напад, і мама зателефонувала, покликала мене доглядати його, я відмовила. Вони зра дили мене. Я не вважаю, що вин на їм щось. Лише для спокою моєї совісті я щомісяця висилаю їм rроші. Я ніколи так не вчиню зі своєю дочкою. Батьки повин ні підтримувати своїх дітей, а не відвертатися від них у скрутну хвилину. Мої батьки навіть не зрозуміли, що своїм вчинком вони пожер твували моїм щастям.