– Юля, привітай мене, я виходжу заміж! Очі сестри сяяли, але це Юлю не зупинило: – Не рано? Тобі всього 18 років. Ні освіти, ні роботи нормальної… – Я ваrітна, – nродовжувала сяяти Надя. – Час від часу не легше! Куди тобі народ жувати? Ти сама ще дитина. – Тобі не вдасться зіпсувати мій настрій, бо я найщасливіша людина на землі. І Надя вийшла з кімнати щось співаючи собі під ніс. Чоловік Наді був ненабаrато старший за неї. У нього була двокімнатна квартира, що залишилася від бабусі, де молоді й оселилися. Квартира була не в кращому стані, але на ремонт rрошей у них не було. На хрестини дитини, батьки влаштували бенкет у ресторані. Юля була в աоці:
– Ви б найкраще ремонт зробили. Навіщо такі витрати? Він навіть пам’ятати це не буде! – Але ми будемо. Юлько, це таке захоплення, ти подивися, який він милий. З цим важко було сперечатися, і Юля замовкла. Не минуло й року, як виявилося, що сестра знову чекає на дитину. «Ну і чорт з нею», – роздратовано подумала Юля, – «все одно мене слухати не стане і народ жуватиме. Хоче виконати план одразу – вперед». Через п’ять років, однак, Юля дізналася, що сестра з чоловіком двома дітьми не збираються обмежуватися. – Що? Ще одну дитину вирішила народ жувати? Хочеш стати матір’ю-героїнею? – Ну до чого тут це, – обурилася Надя, – у мене два сини, а доньки немає. От тепер буде й донька. – А як знову буде хлопчик? – Значить, буде хлопчик! – І Надя так подивилася на сестру, що та зрозуміла – розмова закінчена.
Наро дилася дівчинка, і вся рідня вирішила, що це вже точно остання дитина у сім’ї Наді. А через два роки, на одній із сімейних посиденьок, Надя, знову сяючи очима, повідомила рідну про свою чергову ваrітність. Юля мало не вибухнула, але наткнулася на погляд свого чоловіка і промовчала. Удома Юля дала волю своїм емоціям: – Ні, ти подумай. Що вона може дати цій дитині. Живуть у сараї, можна сказати, адже за всі ці роки до ремонту у них руки так і не дійшли, а діти неабияк зіпсували й те, що було. Вона і цими трьома нормально займатись не може. Вони ростуть як бур’ян… – Охолонь! – приструнив Юлю чоловік. – У них самих голова на плечах є. Це їхнє життя, і вони мають право проживати його так, як самі вважають правильним. Але щодо голови Юля не впевнена.