Я можу зрозуміти неприязнь та страждання батьків у виnадку, коли дочка не запросила їх на своє весілля. Важко зрозуміти і пробачити невдячність і зраду найближчої та рідної людини, як кажуть, поки сам там не побуваєш на цьому місці. Ми мали схожий досвід. Протягом трьох років біль у моєму серці розривав мене на частини. В результаті я вирішила поділитися з вами своїми муками. Я прокидаюся посеред ночі у сльо зах, не знаючи, як далі жити, і приймати це жахливе покарання, яким є життя. Наша єдина дочка вчинила з нами так само: вона не запросила нас на весілля, не відвідала і не зателефонувала нам, а просто повідомила нам про своє заміжжя електронною поштою. Вона заявила, що любить нас і сподівається, що колись ми зрозуміємо і приймемо її рішення.
Я почну з самого початку своєї розповіді. Ми переїхали до іншої країни 25 років тому. Було досить важко розпочинати. Іноземна мова давалася важко, але ми змогли закріпитися, здобути освіту, влаштуватися на роботу і побудувати великий будинок на дві сім’ї. Мої батьки спочатку жили у верхній квартирі, але коли їх уже не було з нами, то після комплексної реставрації туди переїхала наша 25-річна дочка. Нам із чоловіком доводилося працювати дуже багато (до 60 годин на тиждень), щоб покрити всі витрати, пов’язані з навчанням, додатковими курсами з тем та мов. Крім того, що мій чоловік працював ночами, а я на двох роботах, нам доводилося доглядати мого батька, який після хво роби був прикутий до ліжка протягом десяти років. Моя дочка здобула кращу освіту, і через три роки, після закінчення університету, її швидkо прийняли на роботу як високопоставленого державного службовця. Ми були у нестямі від радості від її досягнень і вирішили, що тепер настав час відсвяткувати цю подію.
Ми навіть запропонували їй, як подарунок, 10-відсоткову частку у власності. Якось наша дочка зібрала більшу частину своїх речей і з’їхала з верхньої квартири, яку ми збудували для неї, поки мій чоловік спав після нічної зміни, а я була на роботі. Вона залишила нам записку з припущенням, що такі люди, як ми, незабаром зникнуть, як динозаври, і що, як каже її приятель, ми повинні жити зараз лише для себе, а не для інших. Ми бачили її приятеля всього чотири рази, це дуже неприємний молодий хлопець, який вже намагався подати на нас до суду після шести місяців знайомства. Він подав на нас до суду, звинувативши нас у тому, що ми його обзивали. Все, про що він може думати, – це брехня, користь і rроші. Ми обожнюємо нашу вже дорослу та заміжню дочку. Але ми ніколи не очікували, що вона залишить нас і відповість на нашу турботу таким чином, тому що ми завжди намагалися nодавати їй добрий приклад.