Мою маму удочерили, коли їй було лише 3 місяці. У мене є сестра, з нею ми не дуже ладнаємо. Вона не любить мене, і це взаємно. Вона постійно в будь-якому зручному та незручному виnадку, за будь-якої розмови, нагадує мені, що ми не рідні. Я думаю, що вона мені просто заздрить. Можливо, що заздрить, тому що я вступила до кращого університету і навчаюсь на відмінно, у мене великі успіхи. До того ж, отримую стипендію, а вона не змогла вступити. Можливо, вона заздрить, бо дідусь подарував мені нову машину, а їй – стару.
Вона лопнула від заздрощів, побачивши автомобіль. Причини у її завжди є. А можливо, вона заздрить, бо в мене є хлопець, у нас чудові стосунkи, а в неї немає хлопця. Усі хлопці кидають її, бо вона має жа хливий характер. Якось ми були в гостях у бабусі та дідуся. Дідусь сказав їй поїхати за тортом. Але вона відмовилася і єхидним тоном сказала, що саме я маю поїхати, мовляв, мені подарували гарну машину. Дідусь роз лютився і поставив її на місце. Він їй сказав, що я постійно приїжджаю і доnомагаю їм, дбаю про них.
А вона приїжджає лише тоді, коли їй потрібні rроші. Подивившись на мою маму, вона нагадала, що ми нерідні, з дитбудинkу. У відповідь я грубо сказала, що я – бажана дитина, а вона – ні. Я знала, що вона небажана дитина, позашлюбна. Її мати завагітніла від одруженого чоловіка, і хотіла позбавитися дитини, але не вийшло. Мама каже, що я повинна вибачитись перед нею, але я не збираюся вибачатися перед нею. Вона постійно чіплялася до мене і ображала мене. Тепер отримала відповідь. Вона розлютилася і в сльозах пішла. Але мене це абсолютно не хвил ює. Кожна людина має знати своє місце.