Ніколи в житті не могла уявити собі, що мій брат і мої батьки так підло вчинять зі мною, та й ще здивуються, що я на них образилася. Я досі не можу пробачити їм цього, так як протягом довгого часу батьки користувалися мною, а брат будував з себе бід ного. У батьків була маленька квартира з двома кімнатами, тому вони вирішили, що, коли вони устаткуються, то квартиру ми поділимо між собою, і кожен отримає свою рівну частку. Подорослішав син чомусь був не згоден з таким поділом, вважаючи, що він є єдиним сином, а значить і спадкоємцем.
Я до цього часу вже встигла вийти заміж, і благо, у чоловіка була своя квартира, тому я не стала сва ритися з братом з приводу майна. Я так і так не збиралася відбирати у брата його частину, але думала, що у нього вистачить совісті віддати мені хоч якийсь відсоток, адже у мене ріс син, і надалі я б встала перед квартирним питанням. Проте брат проявив таке на хабство, що я не могла повірити – начебто виховали нас однаково. Нахабство полягало в тому, що, коли батьки постаріли і потрібно було за ними доглядати, він зі своєю дружиною відразу відмовився це робити, вважаючи, що його дружина і так навантажена будинком, роботою, дітьми.
Гроաима він теж відмовився доnомогти, кажучи, що всі витрати йдуть на ремонт квартири і дітей. Я не могла дивитися на все це, тому кожен місяць висилала батькам певну су му, часто провідувала їх, найняла доглядальницю. Вийшло так, що у мене не складалося поїхати до батьків дуже довгий час, але я постійно була на зв’язку. Вирішила я зробити їм сюрприз, наkупила гостинців, поїхала до них в гості, постукала – і мені відкрив мій брат; я так зра діла, думала, що він теж одумався і став частіше відвідувати батьків. На мій подив, батьків в квартирі не виявилося, так як вони вже як кілька місяців жили на дачі. Брат ошелешив мене ще й тим, що батьки оформили квартиру на нього; в такому шоці я вийшла з квартири, не бажаючи лаятися з братом. До сих пір я не хочу спілкуватися ні з братом, ні з батьками.