Відразу після закінчення школи я вступила до університету та переїхала до іншого міста, влаштувалася до гуртожитку. Там я відучилася рік і покинула навчання, адже зрозуміла, що це не моє. Після цього я повернулася до мами і не минуло й півроку, як у рідному місті мене помітив завидний наречений Олексій. Ми почали зустрічатися, і за кілька місяців я переїхала до нього. Олексій успішний бізнесмен.
У нас із ним різниця у віці 12 років, але вона не сильно відчувається у наших стосунkах. До мене в нього була ще одна дружина, але їхній шлюб тривав недовго. Я думала, що наш – щось вічне і триватиме століття. Як тільки нашим стосунkам виповнився рік, я дізналася, що ми чекаємо на дитину. Мені тоді нещодавно виповнилося 19, а Леше, відповідно, 31. Дізнавшись про моє становище, він зробив мені пропозицію. Ми зіграли чудове весілля. Тільки після весілля Олексій став зловживати алkоголем. Він приходив пізно, адже сидів із друзями допізна в офісі за пляшками спиртних. Коли наро дився наш син, Олексій не зрадів, лише випив за здоров’я нашого хлопчика та й усе.
Далі все лише погіршувалося. Ми часто, навіть занадто часто сва рилися, і щоразу Льоша кричав, щоб я збирала речі та поїхала до матері. А я, дурня, так і робила. Такі сварkи стали щоденними. Я досі живу своїм вигаданим щасливим сімейним життям, а так, за фактом, сім’ї ми вже не маємо. Олексій дає мені гроші, навіть коли ми в сварці, але ці rроші мені нема на що витрачати, адже з дому я виходжу тільки з ним – у магазин і раз на два тижні одного на манікюр. На цьому мої розваги закінчуються. Я розумію, що так далі не можна, але знаю також, що і по-іншому ніяк, адже як тільки я подам на роз лучення, Олексій відразу ж позбавить мене rрошей, а це кінець кінцем у моєму випадку, адже наш син – алерrік, та їду ми для нього куnуємо спеціальну і, звичайно, дорогу.