Ми з моїм чоловіком хотіли побратися ще в наші студентські роки. Але коли його мати дізналася, що я сирота і виховувалась у дитячому будинку, вона відмовилася нам доnомагати з квартирою, хоч у неї їх було дві. Тоді ми з моїм майбутнім чоловіком почекали, поки я закінчу університет, щоб обом знайти роботу та взяти в оренду однокімнатну квартиру на околиці міста. Так і сталося: ми ледве зводили кінці з кінцями, але були щасливі. Проте мати мого чоловіка все одно ніяк не хотіла нам доnомагати і обривала усі зв’язки з нами, бо хотіла для сина інтелігентну дружину, а не сироту з дитячого будинку.
Минуло кілька років, і у нас наро дився наш синочок. Ми знову спробували зв’язатися з матір’ю чоловіка, бо ми не мали інших ро дичів. Ми подумали, що той факт, що в неї наро дився онук, пом’якшить її серце і нашого сина матиме бабуся. Проте це їй не сподобалося. Вона сказала, що не прийматиме онука з такими генами, які передала йому я. Мені від цього було приkро, бо я знаю, як це рости без близьких людей. Але одного разу чоловік прийшов щасливий після роботи та повідомив, що він помирився з матір’ю. Щоправда, вона поки що хоче спілкуватися тільки з ним, а не з невісткою чи онуком, але ми думали, що згодом це зміниться.
Він почав часто до неї ходити після роботи. Бувало, кілька днів поспіль сильно у неї затримувався, а я довго сиділа з дитиною і мені не вистачало допомоги. Справа навіть дійшла до того, що він почав у неї ночувати. Для мене це стало підозрілим. На мої підозри він різко відповів негативно. За кілька тижнів, поки мій чоловік був на роботі, до нас додому прийшла свекруха. Показала мені фото, на якому був мій чоловік та якась жінка, за словами свекрухи – це дочка її найкращої подруги. Вона прямо текстом мені сказала, що вона підходить її синові більше, і що ми більше не потрібні. І це виявилося правдою: після цього я не бачила чоловіка, він почав жити з цією жінкою, а я залишилася сама зі своїм синочком. Не стала навіть подавати на алі менти, тому що не хотіла вкотре з ними бачитися.