У нас із братом завжди були стосунки “кращих друзів”. Ми ділилися секретами, часто ходили один з одним гуляти, мандрували разом. Коли брат привів у наш будинок свою дружину, Ксюшу, я спробувала потоваришувати з нею. Я вже уявляла у себе в голові, як ми будемо втрьох веселитися кожні вихідні, але як би все не так. Ксюша з порога дала зрозуміти, що вона – особа синіх кровей, адже вона дочка професора, а ми, прості смертні, і в підмітки їй не годиться. Спочатку парочка жила в нас. Задля їхнього комфорту я перебралася до найменшої кімнати, а мама – до вітальні. Мені було неважко. В принципі, в кімнаті я лише спала, а весь день проводила у вітальні. Ця наша принцеса на горошині не вважала за потрібне доnомагати нам по дому. Мовляв, вона гість, а гості в чужому будинку не забираються, а тим більше не стирають і нічого не миють. Все було й так жа хливо, а тут вони ще й дитинку вирішили завести. Ця гадюка, моя невістка, в становищі виявилася ще отруйною і небезпечнішою. Поруч із нею не можна було навіть голосно дихати. Їй усе не подобалося.
Вона вимагала не шуміти, не готувати “ароматні” страви, адже її нудить, і намагатися все робити тихо і непомітно – їй потрібні спокій і тиша. Я не хотіла з нею kонфліктувати, бачити та чути не хотіла. Більшість дня я проводила з подругами, щоб цю гримучу змію не зустріти. Коротше, згодом її запити зросли. Мама готувала відразу кілька страв – шалена імператриця була дуже прискіпливою у питаннях щодо харчування. Коли вона вимагала звільнити маленьку кімнату для плем’яшки, а мене змусила переїхати до мами до вітальні; ми з мамою вирішили влаштувати бунт проти її тиранії. Природно, мій братик став на захист своєї ненаглядної, хто б сумнівався.
Якщо раніше ми були найкращими друзями, то тут він мало не вда рив мене. Коротше, їм довелося винайняти квартиру і з’їхати від нас. Нашій радості не було меж. Тільки коли наро дилася племінниця, брат заборонив зустрічатися з нею. За її дорослішанням ми стежили у соцмережах, де моя невістка демонструвала картину ідеальної сім’ї. Мама щодня nлакала з цього приводу, але за роки-півтора брат заспокоївся. Він привозив плем’яшку до нас, залишав на 2 години, а після закінчення часу приїжджав і забирав її з незадоволеним обличчям. Якось брат повернувся до нас із валізою. Виявилося, невістка закрутила роман зі своїм босом і виставила мого братика з речами за двері. Брат вибачився, сказав, що більше ніколи в образу не дасть. Ми, звичайно, його прийняли – рідний же він, кровушка наша, куди нам було подітися? Є лише одна проблемка… колишня невістка так за свого шефа не вийшла. Чому? Так, тому що в нього вже є дружина, навіщо друга, ще й з дитиною? Тепер вона потребує аліментів.