Більше ми до батьків чоловіка ні ногою. Нам вистачило однієї поїздки. Ми живемо зі свекрами в різних містах. Рідко бачимося. У них є машина, вони можуть приїжджати, але не роблять цього. Я ж недавно наро дила, доньці вже два роки. Я другий рік в деkреті, але працюю на дистанційці. Спочатку з донькою було нормально. Перші сім місяців з нею спокійно сиділа моя мама. Я часом покладу її в коляску, і все вони йдуть гуляти в парк. Зараз дочка стала надто рухлива. За нею потрібне око та око. Мама перестала з нею справлятися. На майданчик вона з нею не виходить, вона не може постійно внучку підстраховувати.
Тому цей обов’язок я поклала на себе, після – я укладала дочку спати , і займалася своєю роботою. Нещодавно, нам подзвонили свекри. Скаржилися вони, що вони не бачать свою внучку. Ми їх кликали до себе, але вони на відріз відмовилися. Тоді ми поїхали до них самі. Я ж працюю онлайн, тому яка різниця, де працювати. Чоловік нас з донькою тоді залишив у своїх батьків, а сам поїхав. У нього робота. Незручно трохи було залишатися у них одним, не могли ми виїхати на другий день після відходу нашого тата. Чекали його цілий тиждень. Коли він приїхав за нами, на наступний день свекруха відправила нам чеки.
Наша дочка зіпсувала їм майно. Пролила зеленку на килим, подряпала паркет, порвала шпалери, розбила дідові телефон. Плюс ще до всього, вони сказали, що після нашої дочки ноутбук не включається. Чоловік був злий на батьків. Сказати, що вони бідно живуть, ні. Свекор продовжує працювати, в достатку живуть батьки. Для чого потрібно було розігрувати цей спектакль, не розумію. Так слізно благали приїхати, внучку хотіли побачити, для того, щоб потім рахунок нам виставити. Більше ми туди не поїдемо. Чоловік мій перевів їм rроші, Так вони ще написали, що після нашої дочки їм ремонт вже потрібно робити. Ось така ось історія.