Удома купа народу, які дивляться на Дарину, шkодують її. Вона була зовсім маленькою, але розуміла, що батьків уже немає. Вирішується її дол я. Єдині близькі рідні – дядько, брат батька. У нього самого сім’я та чотири сини, молодшому рік. Дружина дядька підійшов до неї, пояснила, що тепер вона житиме у них, і вони зроблять усе, щоб їй було добре. Дарина сумнівалася, бо розуміла, що їй не будуть раді. Але терпітимуть, адже тепер батьківський будинок належить їй. Вони швидко оформили всі документи, і щойно закінчили, відкрили таку тему.
– Ми знайшли тобі гарну школу. Зрозумій, то для всіх буде краще. Дарина добре знала, що ця розмова скоро відбудеться. Вона чітко бачила поведінку дядька. Вона переїхала до школи-інтер нату, яка стала для неї другою домівкою. Пройшло багато років. Протягом усього цього часу тітка з дядьком відвідували її раз на три-чотири місяці, щоразу з подарунками та поробленою тягою. Їхня така поведінка мала добру причину: весь цей час вони здавали квартиру Дарини, тому вели себе як милі. Дарина не була проти. Вона була щаслива, що хоч би не nродають. Але не знала, що вони не можуть цього робити. Усі вже звикли, що Дарина десь далеко, не заважає нікому, живе сама собі.
Вкотре, коли приїхали дядько з тіткою, він спитав у Дарини: – Що робитимеш після школи? – Дарина навчалася на випускному класі, тож дядько цікавився. Він хотів зрозуміти, чи можуть вони далі скористатися її квартирою. – Може вступлю до вишу. Ще не вирішила. Але для початку переїду в квартиру, почну працювати, потім подивимося, вона намагалася відповідати лаконічно. – Насправді ми хотіли й надалі здавати квартиру. Якщо ти поступиш в інше місто, житимеш там у гуртожитку, всім буде краще. Правда ж?! – Я не вирішила ще. Але якщо навіть вступлю, вступлю у нас. Не має сенсу далеко йти. У нас також гарний вибір вузів. – Нам би цього хотілося. – Щоб я поїхала до іншого міста? – Ні ні. Але насправді всім так було б краще. Дарина відповіла, що збирається жити у себе в квартирі, незважаючи на те, чи вступить. Наступного разу, коли дядько приїхав, віддав їй ключі та поїхав. Без слів.