Ми з чоловіком в шлюбі півроку, а я вже думаю про роз лучення. За ці півроку я сху дла на п’ять кілограмів, тому що практично не їм. Ні, я не на дієті, просто чоловік з’їдає всю їжу в холодильнику. Подумати про те, що я прийду з роботи пізно і голодна, він не може. Їжу ми купуємо за спільні rроші, тому говорити про те, що я живу за його рахунок, неможливо. Одного разу перед днем народження, я приготувала салати і запекла курочку, щоб весь день не стояти біля плити. Мені хотілося провести романтичну вечерю з чоловіком. Я лягала спати з надією, що у нас повинно все налагодитися. Коли прокинулася вранці, то побачила, що чоловік вночі все з’їв. Залишив по ложці з кожного салату і одне куряче реберце.
Я просто зібралася і поїхала до подруги. Чоловік дзвонив, але трубку я не брала. Ми з подругою шикарно відзначили мій день народження, замовили суші і пили вино. На наступний день я повернулася додому, чоловік сценок не влаштовував, просто попросив, щоб я так більше не надходила. Він хвилювався. Він подарував мені подарунок і поїхав на роботу. Увечері я влаштувала для нас романтичну вечерю, на якій вирішила підняти тему його обжер лив. – Милий, я так більше не можу. Нам треба поговорити. Ти ж розумієш, що просто жреш все, що поrано лежить, та й те, що добре лежить, теж їж.
– Не перебільшуй. Просто у мене апетит хороший, та й ти смачно готуєш. Я як почну їсти, так не зупинюся. – Слав, я пропоную ділити їжу. Ми куnуємо і відразу ж робимо строго порівну. Наприклад, курка навпіл, беремо печиво, робимо по штучно. Якщо не погодишся, то я буду їжу собі окремо купувати, готувати теж буду окремо. Слава подивився на мене і просто кивнув. Ми стали ділити їжу порівну. Як ми дожили до цього, я не розумію, але більше скидати вагу я не можу. Чоловік повинен думати не тільки про себе, але і про мене, адже я ваrітна. Коли я розповіла йому про це, то він стрибав від щастя. Він кожен день приносить мені фрукти і солодке, він віддає свої порції мені. Тепер в нашій родині ненажера-я! – Ти так сильно сх уд. Куди пропав твій апетит, ну ка сідай поїсти. – сказала йому я. – Це не через апетит, просто я хвилююся через дитину. Треба встигнути все куnити і зробити дитячу. – відповів він мені.