Нещодавно вирішили поїхати з чоловіком в Індію. Давно мріяла взяти відпустку і провести її не на дачі, як зазвичай, а виїхати в цікаве місце. В останній день перед відпусткою я сиділа з колегами і показувала їм місця, які ми збиралися відвідати з чоловіком. Одна з колег жартома сказала, щоб я їм привезла магнітики. Я обіцяла і слово своє стримала. Коли вже приїхали з чоловіком назад, то я стала складати невеликі презенти колегам в пакети. Я вирішила, що магніту буде занадто мало, тому куnила їм набір індійських спецій.
Адже ми всі знаємо, що Індія – покровителька спецій, у нас не знайдеш ніде таких наборів. Дівчаткам презент сподобався, а ось новенька не зацінила. Кілька місяців тому її перевели з іншого офісу, вона мені відразу ж не сподобалася. Вважаю, що вона лицемірна і гордовита, але її обділяти презентом не збиралася. Коли я вручила їй подарунок, то вона відразу ж скрючила незадоволене обличчя. – Спеції? Серйозно? Нічого кращого не було? Ти відвідала три міста, їздила по всяких цікавих місцях, а привезла непотрібні спеції.
Я їх не люблю. А який сморід від них, фу. Краще б нічого не привозила, ніж це. – сказала вона мені. – Що ти несеш? Замість того, щоб подякувати, поводишся як маленька дитина. Вона по-твоєму повинна була дороrі подарунки нам привезти? – підтримала мене колега. – Так, не очікувала від тебе такого. Як не красиво. Не подобається подарунок поверни. Юлька знайде йому застосування. – підмітила інша дівчина. Я мовчала, не знаючи, що їй відповісти. Адже вона просто накинулася на мене. – Ну, що ви так реагуєте? Я просто висловила свою думку, право маю. А подарунок, якщо його можна так назвати, повертати не збираюся. Віддам матері, вона любить такі дрібнички. Спасибі, Юль. – сказала вона. Ми з дівчатками сиділи і пили чай з солодощами, які я привезла з Індії. Хоч я і не запропонувала новенькій сісти з нами, але вона в нахабну сіла і стала їсти солодощі. Вела себе так, як-нібито нічого не сталося,а мені досі прикро.