Ліза стояла в супермаркеті та обирала новорічний подарунок для свого сина першокласника. Потрібно куnити йому трансформера, він давно хотів. Тут хтось підійшов ззаду, і Ліза обернулася. -З наступаючим, – сказав чоловік у костюмі Діда Мороза. -Вас також, дідусю-, відповіла Ліза і відвернулася до полиць з іграшками. -Лізко, ти чого не впізнала мене? Це ж я-Серьожа. І тут у Лізи скам’янів погляд, серце шалено забилося … Сергійко, той самий, її перше кохання. -Так Ти іграшки племіннику дивишся? -Сину, – відповіла Ліза і в голові промайнуло «твоєму синові». -Тоді візьми ось цього трансформера. -Ні, він дуже дороrий. -Та я оплачу, буде подарунок від Діда Мороза.
Може, підемо до тебе, чай вип’ємо. -Ні, – одразу відповіла дівчина. Вона боялася, що Сергій побачить сина, і він тут же зрозуміє, що дитина його, бо він був точною копією батька. -Тоді пішли в кафе посидимо, – не вгавав Сергій. Ліза навіть не чула, про що він говорив, він щось розповідав, а Ліза милувалась ним. Така ж спортивна статура, глибокі сірі очі, темно-русяве волосся, вабні губи. -Ліза, ну так ти згодна? – Запитав Сергійко. -Так, згодна, – відповіла Ліза, навіть не зрозуміла, на що вона там погодилася. Увечері 31 грудня у двері постукали. Ліза відкрила, і на порозі стояв Сергій, у руках у нього були пакети з їжею, хлопавками, солодощами та подарунками для «племінників».
У коридор вибіг син Лізи. Сергій подивився, його обличчя відразу стало серйозним. -Так, Сергію … ти правильно зрозумів, це твій син. Ще коли Ліза з Сергійком навчалися в університеті, то зустрічалися, це було велике кохання. А потім він поїхав до іншого міста, мали дрібну сварkу. Ліза дізналася, що ваrітна, але не стала нічого йому повідомляти, вона розуміла, що він ще молодий, і відмовиться від дитини, тому ростила сина сама. -Ліза, виходь за мене! -Ні… -Але чому?! -Я не хочу, щоб ти був зі мною лише через сина. З ним ти можеш бачитись, коли захочеш, я не проти. -Ні, я хочу бути з тобою не лише через сина. Я всі ці роки мріяв бути поряд. У лютому молодята розписалися, вони не чекали літа, щоб зіграти весілля. Справа в тому, що вони більше не могли чекати.