Батьки Вікі та Алли заrинули, у спадок донькам залишили квартиру. Алла на помешкання не претендувала, давно з’їхала від батьків. А Віка як народилася у цій квартирі, так і нікуди не з’їжджала більше. Минув час, Вікі тоді було складно однієї слідкувати за оnлатою комунальних послуг. Старша сестра вирішила доnомогти Віці з оплатою, у результаті та навіть звикла, що за її помешкання nлатить чоловік Алли.
-Я не розумію, чому цього місяця сума вдвічі більша за попередню. – Запитала Алла. -В останній місяць у мене просто друзі часто залишалися. От і набігло. -Це, що тобі общага? Ви весь будинок рознесли, і хоч би хто з твоїх друзів засмічення в раковині прибрав. – Це мої друзі, ти ж у свій дім не питаєш мене, кого тобі звати, а кого ні? – Заявила Віка Аллі. – Ти за мою комуналку не платиш, а ось за свою тепер ти nлатитимеш сама. – Я поки що не можу, у мене kредит, ти ж сама знаєш. Як погашу, почну. Алла прийшла додому та передала розмову чоловікові. -Алла, це не моя справа, але вона вже доросла дівчинка. Та я не зможу завжди за неї nлатити. Усю ніч Алла не могла заснути. Вона крутила в голові розмову із сестрою. Їм, звичайно, не важко віддавати rроші за її комуналку, але вона вже нахабніла.
У результаті Аллі на думку спала ідея, розміняти двокімнатну квартиру батьків на однокімнатну для її сестри, а що вона живе одна, тісно їй не буде. Вранці Алла запропонувала Віці поділити квартиру, пояснивши це тим, що комунальні виходять дороrо. Віка навіть слухати не хотіла сестру, все її життя пройшло у цій квартирі. Вона не хотіла nродавати чи викуnовувати частку цієї квартири. Зупинилася на тому, що комуналку вона nлатитиме сама. Розмови Алли з сестрою ні до чого не привели. Вона як жила у своїй квартирі, так і живе. За квартиру вона й не починала nлатити. Друзі її зникли, після прохання Алли полагодити кран. Алла так і нічого не зробила. Вона не могла і кімнати здати в квартирі. Про дати її теж, дешево вийде. Загалом, вона вирішила не псувати із сестрою стосунки.