Я завжди ходив стригтися в одну і ту ж перукарню. У мене була довга стрижка волосся, і я його довіряв тільки своєму майстру-Ніні. У тій перукарні Ніна працювала не одна. Там була й інша майстер-Люда. Вони були подругами, я їх знав давно. Одного разу після стрижки Ніна сказала: – Запроси мене на побачення. Я здивувався від такої пропозиції, але не розгубився і запросив її в нічний клуб того ж дня. По дорозі до Ніни я заскочив в квітковий магазин і куnив їй троянду. Вона в той день виглядала ошоломляюче. Весь вечір ми співали, пили і танцювали.
Повільні танці теж, до речі, мали місце на нашій нес тримній тус ні. Єдине, що Ніна дозволила за весь день – поцілувати себе в щоку, коли ми вже прощалися, стоячи перед її під’їздом. Так наші відносини протікали вже 7 місяців. Я вирішив зробити пропозицію Ніні, тому що я знав: вона-та сама, яку я шукав у всіх. Ми подали заяву в ЗАГС. Дізнавшись про те, Люда подзвонила мені і сказала, що хоче терміново зі мною зустрітися. – Я повинна тобі сказати дещо, поки не пізно, — почала Люда, коли ми вже сиділи в кафе, — Ніна тікає до іншого чоловіка, щоразу після того, як ти проводжаєш її додому. Я не повірив чи не хотів повірити – не знаю.
Щоб довести це, Люда покликала мене до себе в машину, і ми сиділи в машині, чекали, коли вийде Ніна, щоб за нею послідувати. Ніна не змусила себе довго чекати. Вона вийшла в каблуках і попрямувала до іншого під’їзду. Ми тихенько вийшли з машини і пішли за Ніною. Вона прийшла до одного старого, напіврозваленого під’їзду, впевнено набрала номер на домофоні і сказала: – Рідний, це я , – і після цих слів вона зайшла в під’їзд летючою ходою. Думаю, ви вже здогадалися, що ми з Ніною так і не одружилися, зате я знайшов прекрасну людину – Люду, яка стала мені близьким другом і навіть більше, ніж просто другом.