Алла увірвалася в кімнату зі схвильованим виразом обличчя і розпатланим волоссям. Її чоловік, Олег, сидів за столом з ноутбуком, читаючи новини. Він звів очі на дружину, здивовано чекаючи пояснень. — Олеже, у тебе завтра вихідний? — Запитала Алла на одному диханні. — Так, — кивнув він, продовжуючи дивитись на дружину. — Завтра приїжджає моя університетська подруга Валя! Пам’ятаєш, вона була свідком на нашому весіллі? — Алла намагалася нагадати йому. Олег трохи насупився: — Не пам’ятаю. Минуло ж двадцять років. — Вона їде до матері, а заразом заскочить до нас, — сказала Алла. — Ти зможеш її зустріти? — Так, без проблем, — погодився Олег, нічим не видаючи своєї байдужості. Алла вдоволено усміхнулася.
У такі моменти вона особливо цінувала чоловіка, за якого вийшла заміж двадцять років тому. Коли вони познайомилися, вони були студентами. Їхній роман розвивався стрімко, і незабаром Алла дізналася, що чекає на дитину. Їй тоді здавалося, що Олег злякається та відмовиться від відповідальності. Однак він здивував її, запропонувавши одружитися та створити сім’ю. З того часу життя складалося вдало: у них була дочка, великий будинок, міцні стосунки. Алла завжди вважала, що їй пощастило. — Чи довго вона у нас пробуде? — Запитав Олег, відірвавшись від думок. — Думаю, дня три. Ми поселимо її в кімнаті Софії, — відповіла Алла, не підозрюючи, що візит подруги внесе неприємні нюанси в їхнє розмірене життя. Наступного дня Олег зустрів Валентину на вокзалі. Подруга виявилася балакучою, і всю дорогу вона без угаву балакала. Олег лише коротко відповідав, іноді киваючи, але явно втомлювався від її натиску. Коли вони дісталися додому, Валентина посміхнулася і сказала:
— Олеже, ви справжній джентльмен. Допомогли з сумками, довезли. Алла розповідала, який ви дбайливий. Олег коротко відповів: — Радий допомогти. На кухні Валентина дістала пляшку ігристого: — Я привезла вам невеликий подарунок. Розділіть його зі мною? Олег не хотів ображати гостю та погодився. Вони сіли за стіл, і Валентина розпочала свою відверту розмову: — Ви з Аллою вже двадцять років разом? Довго, звісно. Зізнаюся, я здивована. Я думала, ви не проживете стільки. Олег насупився, але промовчав. — А ти певен, що Софія твоя дочка? — несподівано спитала вона. Олег підвів очі, дивуючись, що вона має на увазі.
— Алла тоді зустрічалася з іншим хлопцем. Це було ще до твоєї появи. Коли вона завагітніла, ми вирішили, що краще сказати, ніби дитина від тебе. Адже ти надійний, а той хлопець був… зовсім не серйозним, — додала Валентина. Олег мовчав, але всередині закипала злість. Допивши свій келих, він підвівся, рішуче взяв її сумку і сказав: — Час пізній. Я проведу вас. — Що ти робиш? — обурилася Валентина, але Олег швидко попрямував до дверей, не даючи їй шансу продовжити. — Всього найкращого, — коротко сказав він, виставивши її речі за поріг. Коли Алла повернулася увечері, її подруги не було. — Олеже, а де Валя? Вона ще не приїхала? — спитала вона, заглядаючи до дочки. — Передумала зупинятися в нас, — спокійно відповів він. Алла насторожилася, але не стала продовжувати розмову. Проте пізно увечері Валентина сама зателефонувала їй.
— Алло, я розкрила твоєму чоловікові правду! А він мене вигнав, уявляєш? Такий він у тебе… надто правильний, чи що, — роздратовано сказала Валентина. Алла опустила телефон та увійшла на кухню, де Олег вечеряв. — Ти хочеш зробити тест на батьківство? — тихо спитала вона, дивлячись на чоловіка. Олег підвів очі і спокійно відповів: — Ні. Навіщо? Софія — моя дочка. Жодні тести нічого не змінять. — Ти навіть не сумніваєшся? — здивувалася Алла. — Алло, я жив двадцять років, знаючи, що вона моя. І нехай ця Валентина тримає свою думку при собі. Алла відчула полегшення. Її чоловік залишився вірним собі, і жодна зла плітка не змогла похитнути їхнього сімейного щастя.