Влада вже цілу годину слухала, як її мати лаялася з батьком, Петром. Вона була четвертою дочкою матері та єдиною дочкою батька. Її мати, Галина, щоразу, народжуючи дітей, незабаром розлучалася. Тільки батько Влади протримався у шлюбі цілих сімнадцять років. Як йому це вдалося? Батьки любили повеселитися, іноді навіть занадто. Після цього неминуче розпочиналися скандали. Головною причиною була запальність матері – вона заводилася з півоберту, як любив говорити батько, і довго не могла заспокоїтися. – Ти, як нова машина: «вжух» – і вже мчиш, тільки їдеш зовсім не туди, – з сарказмом говорив він. Після таких витівок мати сварилася, клялася більше не пити, але ситуація повторювалася знову і знову. Хоча батьки давно офіційно розійшлися, батько Влади все ще жив з ними в одному будинку.
Галина його не виганяла, бо він приносив гроші. А Петро не йшов — йому було шкода залишати дочку. До того ж, він пив набагато менше, ніж дружина. Старші сестри Влади залишили рідну хату, щойно закінчивши дев’ять класів. Їм усім набридли мамині скандали та хаос у будинку. Кожна пробивалася у житті сама. Ганна та Таня, дві старші, вже мали свої сім’ї. Їхнє життя склалося: чоловіки, діти, робота, гроші. Третя сестра, Віка, жила сама, але теж не бідувала. Вона працювала секретаркою у невеликій компанії, яка знімала їй житло. Щоправда, причина такої турботи була далекою від її професійних навичок. Її стиль життя цілком влаштовував Віку – весело та прибутково. Серед її залицяльників було багато солідних чоловіків, які втомилися від своїх дружин. Вона не вважала це поганим – у матері було четверо чоловіків, не кажучи вже про тих, хто претендував на цю роль. Характером Віка пішла не в матір:
говорила тихо та лагідно, чим приваблювала чоловіків. Найважчим життя було у Влади. Вона вже звикла до нескінченних сварок батьків. Все по дому було на ній: прибирання, куховарство, невеликий город. Мати нічого не любила робити. Батько допомагав Владі порадами, але й то не завжди. Влада мріяла залишити батьківську хату. Вона навіть просила старших сестер взяти її до себе, хоча б на якийсь час, щоб спокійно закінчити школу. Але сестри незмінно відмовляли. Наближався її випускний, але радощів він не приносив. Дівчатка у класі хвалилися сукнями, а у Влади грошей не було. Мати вкотре залишилася без роботи, а зарплата батька очікувалася лише перед святом. Через ці гроші батьки знову почали сваритися. Батько хотів віддати їх Владі на сукню та туфлі, а мати будувала інші плани. Влада тихо плакала у своїй кімнаті.
Їй не потрібна була сукня – вона хотіла поїхати! Всі заощадження, які вона відклала з тих, що давав батько, могли б стати в нагоді, але їх було замало. Вона мріяла стати перукарем, але для цього були потрібні інструменти, які коштували дорого. Коли Влада одного разу поділилася своєю мрією з матір’ю, та тільки засміялася: – Дурниці! Волосся і так можна заплітати. Іди суп вари, батько скоро повернеться. Мрію Влади ніхто не підтримував. …Коли батько отримав зарплату і поспішив додому, Влади там уже не було. Вона посварилася з матір’ю та пішла з дому. Петро кинувся на її пошуки. Він знайшов дочку на вокзалі. – Як добре, що ти ще тут! Ось гроші. Я бажаю тобі щастя, доню… – А як же ви? Як житимете? – Не думай про це. У нас є картопля. – Але мама… Вона ж… – Хай кричить. Ти мені іноді дзвони, гаразд? – Добре, тату… …Минуло десять років. Влада, незважаючи на труднощі, здобула освіту. Сестри так і не допомогли їй, наче виставили за межі сім’ї.
Мати майже не цікавилася дочкою, а батько часто дзвонив та приїжджав у гості. Влада працювала в салоні краси та мала велику базу клієнтів. Вона стала успішною, купила квартиру та зустрічалася з молодим чоловіком, з яким планувала весілля. … Якось увечері, повертаючись з роботи, вона зустріла біля своїх дверей старшу сестру, Ганну. – Привіт, Владочко! Як ти? – кинулась та до неї. – Все добре, – спокійно відповіла Влада, запрошуючи її увійти. Ганна почала хвалити квартиру і незабаром зізналася: – Донька виходить заміж, і я до тебе з проханням. Зроби нам усім зачіски, будь ласка! – Записувати вас? Ціни на сайті бачили. – Які ціни? Ми ж сестри! – А ви не згадали про сестру, коли я просила допомоги? – Як ти можеш? Ми ж сім’я! – Кожна робота має оплачуватись. Записувати вас чи будете шукати іншого майстра? Ганна, киплячи від злості, пішла, грюкнувши дверима. На весілля Влада не пішла. У неї все йшло своєю чергою, і незабаром на неї чекало власне, щасливе життя.