Того дня сонце повільно хилилося до заходу, фарбуючи небо в яскраві відтінки помаранчевого та рожевого. Я сидів на ганку свого будинку, спостерігаючи за тим, як моє щеня Буся бігала двором, весело граючи зі своїми іграшками. Раптом її увагу привернуло щось нове — старий мішок, що лежав біля паркану. Я не надав цьому особливого значення. Мішок, мабуть, принесло вітром, вирішив я. Але Буся, здавалося, була одержима цим предметом. Вона почала бігати навколо нього, обнюхувати, а потім раптово завмерла, наче почула щось дивне. І тоді я помітив — мішок ворушився. Спочатку я подумав, що це просто моя уява, але ні.
Мішок справді рухався. Дуже повільно, майже непомітно, але він ворушився. У мене по спині пробігли мурашки. Що там могло бути? Тварина? Змія? Чи щось ще страшніше? Я покликав сусідів, щоб вони допомогли мені розібратися з цією загадкою. Ми всі стояли навколо мішка, дивлячись на нього з подивом і страхом. Ніхто не наважувався підійти ближче. Буся, навпаки, продовжувала кружляти довкола, видаючи тихі, але наполегливі звуки, наче намагаючись сказати нам щось важливе. — Давайте обережно відкриємо його, — запропонував один з сусідів, і ми погодилися. Ми взялися за мішок і акуратно почали розв’язувати мотузку, яка тримала його. Коли мішок розкрився, перед нами постала картина, яка шокувала всіх нас до глибини душі.
Всередині лежала маленька дитина. Це було немовля, навряд чи більше кількох місяців від народження. Очі дитини були широко розплющені, і вона дивилася на нас з подивом і безтурботністю, ніби розуміла, що зараз сталося щось важливе. Ми всі завмерли, не вірячи своїм очам. Хто міг залишити тут таку маленьку дитину? Як вона опинилася у цьому мішку? Запитання роїлися в наших головах, але часу на роздуми не було. Ми швидко взяли малюка на руки та викликали швидку допомогу. Поки ми чекали на лікарів, Буся весь час знаходилася поруч, ніби відчуваючи, що саме завдяки їй ця дитина була врятована. Вона лизнула малюка в щічку, і той, на наш подив, усміхнувся. Коли приїхали лікарі, вони оглянули дитину і сказали, що вона в порядку, хоча, звичайно, потребує медичної допомоги та догляду.
Вони забрали її до лікарні, а поліція розпочала розслідування, щоб з’ясувати, хто ж міг так жорстоко вчинити. Пройшло кілька тижнів, перш ніж нам вдалося дізнатися всю правду. Виявилося, що мати дитини була молодою дівчиною, яка потрапила до важкої життєвої ситуації. Вона була одна, без підтримки, і не знала, як подолати проблеми. У розпачі вона вирішила залишити свого сина, сподіваючись, що хтось знайде його і подбає про нього. Її дії були невірними та небезпечними, але її серце було переповнене любов’ю до своєї дитини. Хлопчик знайшов нову родину, яка прийняла його з радістю. А Буся… Буся стала справжнім героєм нашого району. Всі говорили про те, як вона допомогла врятувати життя цього малюка. Іноді дивлюся на неї і думаю, що у світі є багато речей, які ми не можемо пояснити. Інтуїція тварин, їхня здатність відчувати і розуміти те, чого ми не бачимо, — це справжнє диво. І тепер щоразу, коли я бачу Бусю, що грає у дворі, я дякую долі за те, що в мене є такий вірний і сміливий друг.