Тетяна приміряла третю сукню, але й вона їй не підійшла. Розчарована, вона відкинула її вбік і зачинила дверцята шафи. У розпачі вона побігла по допомогу до своєї подруги Нони. Нона здивовано запитала, чому вона не носить сукні, але Тетяна збрехала, сказавши, що їй хочеться чогось нового. Подруга припустила, що Таня набрала вагу, але Таня ледве стримуючи сльози визнала… Вийшовши від подруги, Таня поспішила на автобусну зупинку та молилася, щоб час сповільнився. На щастя, Петро дочекався її…
Коли вона підійшла, то зі сльозами на очах розповіла про свою вагітність. Петро у відповідь обурився, заявив, що зараз не час народжувати дитину і, зажадавши перервати вагітність, різко пішов. Коли Таня повернулася до гуртожитку, Нона знову втішила її. Таня зізналася у всьому тому, що трапилося, і Нона підтримала її, підкресливши, що діти – це відповідальність і радість. Наступного ранку Таня вирішила розповісти про все мамі.
Антоніна Степанівна спочатку відреагувала з гнівом, але зрештою прийняла ситуацію, пообіцявши підтримувати доньку стільки, скільки потрібно. Вагітність протікала важко, але за допомогою матері Таня вистояла перед цим випробуванням. За кілька місяців Таня народила близнюків. Антоніна, переповнена відповідальністю за виховання двох онуків, почала наполягати на тому, щоб Таня залишила лише одного. Але Таня не могла залишити напризволяще жодного зі своїх малюків, розуміючи, що розлучити їх неможливо. Знову зібравши речі, вона повернулася до гуртожитку, де на неї вже чекала Нона…