Я покохала свою невістку Маринку з перших днів, як рідну дитину. Вона була скромною і освіченою, а любов між нею та моїм сином Пашею була очевидною. Паша серйозно ставився до неї і заздалегідь повідомив, що збирається одружитися. Весілля довелося прискорити, оскільки Мприна чекала дитину. Ми організували невелике свято. Їм не було де жити, тому Паша запропонував їм переїхати до мене. Я жила в будинку, який ми з чоловіком будували і в який вклали багато сил та коштів.
Щоб Маринці було зручно, я віддала їй усі права господині, а сама переїхала на літню кухню, де зробила невеликий ремонт. Коли народився наш онук Богданчик, я допомагала Марині з малюком, бо пологи були важкими. Пізніше вона зізналася, що підозрює Пашу у зраді. Я втихомирила її, але на душі стало неспокійно. Марина викликала Пашу на розмову і звинуватила його в зраді. Він зізнався, що зраджував з секретаркою.
Марина влаштувала скандал і подала на розлучення. Я вигнала Пашу і залишилася жити з невісткою та онуком. Марина сказала, що хоче переїхати до своїх батьків, але я вмовила її залишитися і навіть переоформила будинок на Богданчика. Через півроку Марина привела нового чоловіка і попросила мене піти з дому. Я була вражена, але вона нагадала, що будинок тепер належить їй. Вона зателефонувала Паші, але він не схотів спілкуватися. Тепер я планую звернутися до адвоката, щоби розібратися в цій ситуації. Сподіваюся на порада тих, хто стикався з подібним.