Чотири роки тому я зустріла його — високого, гарного чоловіка з витонченими манерами та стильним виглядом. Він здавався недоступним і одразу привернув мою увагу. Я працювала у відділі роботи з VIP-клієнтами, коли він попросив мій номер. Я розгубилася, але дала його. Він одразу ж зателефонував і призначив зустріч. Наше перше побачення стало незабутнім. Ми зустрічалися щодня, і я швидко закохалася. Виявилося, він розлучений і старший за мене на 11 років.
Ці дні були найщасливішими в моєму житті — він показав мені яскравий і цікавий бік життя, сповнений любові. Зараз ми одружені і маємо двох дітей. Я досі люблю його всім серцем, прокидаюсь раніше, щоб подивитися, як він спить. Наші хлопчики — його маленькі копії, і я сповнююся ніжністю, дивлячись на них. Але останнім часом ми часто сваримося, і винна завжди я. Ми з різних світів: я зі звичайної сім’ї, а він — забезпечений і вимогливий чоловік з високими стандартами, прищепленими йому з самого дитинства. Наші погляди на життя відрізняються, і мені важко змінитись.
Я постійно намагаюся догодити йому, але часто роблю навпаки. Ставлю його інтереси вище за свої, але він цього не помічає. Я не впевнена в собі, ревную його і часто іибачаюся. Я знаю, що він заслуговує на кращу, шикарну дівчину. Мій чоловік обіймає високу посаду і мені потрібно виглядати відповідно. Я одягаюся добре лише завдяки йому, бо не впевнена у своєму стилі. Все ж таки, незважаючи на його вірність і турботу, мені не вистачає душевного спокою поруч з ним. Багато хто вважає, що мені пощастило, і я також це розумію, але не можу знайти згоду з собою. Я записалася на курси ораторської майстерності, мов і плавання, але я не бачу прогресу, що вселяє мені ще більшу невпевненість у собі. У нас є няня, але я все одно не встигаю займатися дітьми, і почуваюся поганою мамою. Зовні у мене все гаразд, я посміхаюся, але в душі мені дуже важко.