Три роки у шлюбі ми із чоловіком наполегливо намагалися виплатити іпотеку за квартиру. Півтора роки тому чоловік отримав у спадок від бабусі дачу. Вона потребувала ремонту, але була придатна для життя. Ми не планували ремонтувати її через фінансові труднощі і рідко відвідували з огляду на наші щільні графіки. Одного літа зателефонувала моя сестра і попросила використати дачу, щоб урятуватися від міської спеки та шуму від ремонту сусідів. Вона пояснила, у чому користь для неї та її дітей: “Тут просто нестерпно галасливо від будівництва. На дачі діти будуть добре проводити час, та й мені свіже повітря потрібне, як ніколи!”. Порадившись із чоловіком, ми погодилися і вручили їй ключі. Вона була у нестямі від щастя і дякувала нам. .
Під час її перебування ми майже не розмовляли, але за фотографіями в Інтернеті я помітила, що вони насолоджуються відпочинком, навіть купили шикарний надувний басейн з гіркою для дітей. Через два місяці вона повернула ключі і з усмішкою сказала: “Ви повинні мені 8500 гривень за басейн.”. Зніяковівши, я відповіла: “Який басейн? Ти купила його для своїх дітей, а не для мене!” Вона наполягала: “Але я залишила його у вас на дачі. Це якісний, дорогий басейн”. Я не могла повірити в її нахабство. “Якщо ти залишила його на зберігання, то це ти мені винна, а не навпаки. Ти два місяці жила там безкоштовно!”. Сестра звинуватила мене в жадібності, але я твердо стояла на своєму, наголошуючи, що в таких справах потрібна совість. Я великодушно дозволила її сім’ї користуватися дачею, а тепер вона вимагає, щоб я заплатила за куплений нею басейн. Я відмовилася бути використаною таким чином.