Віка летіла додому на крилах радості, бо її коханий Анатолій нарешті зробив їй пропозицію. Вони познайомилися на роботі і невдовзі покохали один одного, незважаючи на різницю в соціальному становищі: Оля виросла в селі у скромних умовах, а Анатолій – єдиний син у заможній родині.
Перша зустріч з батьками Анатолія була неприємною: вони явно не схвалили вибір сина і дали зрозуміти Віці, що не варто розраховувати на їхню допомогу. Незважаючи на це, пара вирішила одружитися та жити власним коштом, здаючи квартиру. Однак, коли Анатолій мав приїхати до села за благословенням матері Віки, він не з’явився та перестав виходити на зв’язок. Віка, будучи вагітною, вирішила продовжувати жити далі. Через кілька місяців вона поїхала до батьків Анатолія, щоб повідомити про швидке народження онука, але ті лише сказали, що Анатолій поїхав до Америки, і порадили Віці піклуватися про себе самій.
Віка народила хлопчика та за допомогою друзів та знайомих облаштувала своє життя. Особливо допомагав їй Руслан, котрий став для маленького Павлуши справжнім батьком. П’ять років по тому Анатолій повернувся, намагаючись відновити стосунки, але син уже вибрав Руслана як батька. Віка та Павлуша продовжили жити з Русланом, навчившись обходитися без Анатолія. Мудрість та чисте сприйняття маленької дитини допомогли Віці зробити правильний вибір, усвідомивши, що справжній батько – той, хто завжди поряд.