Ми з чоловіком одружені вже 25 років, і щоразу на мій день народження він дарує мені щось незначне чи щось для дому. Чесно кажучи, я не вважаю побутові речі справжніми подарунками, але Юра цього не розуміє. То чайник подарує, то набір тарілок, а іноді просто букет квітів та чергове вітання. Спочатку я ображалася і навіть намагалася сперечатися, але потім упокорилася. Коли я просила щось конкретне, він робив по-своєму. Звичайно, це було неприємно, але щастя не тільки в подарунках, правда? Цього року я не чекала нічого особливого.
До того ж, це не ювілей лише 48 років. День народження був завтра, і я провела звичайний день: забралася вдома, приготувала їжу, а вранці збиралася на роботу. Вранці, коли я збиралася, Юрко ще спав. Я не стала його будити і тихенько пішла. На роботі колеги привітали мене та подарували квіти. Ми купили торт, влаштували невелике чаювання з колегами. До кінця дня настрій у мене був не дуже — Юрко так і не подзвонив. Мене це турбувало, адже така поведінка була нетиповою для нього. Я міркувала, що могло статися, і тут до мене підійшла колега з новиною:
– Бачила твого Юру. Сидить у кафе з квітами. Напевно, на когось чекає. Ось чому й не дзвонить тобі. Останніми днями чоловік став часто затримуватися на роботі. Одну ніч він взагалі не ночував удома, і в мене з’явилися підозри. Почувши це від колеги, я одразу кинулася до кафе. Я не могла спокійно сидіти на місці. Взявши відгул, побігла до кафе, сповнена рішучості зловити його на зраді. У моїй голові крутилося безліч сценаріїв, і жоден з них не обіцяв нічого доброго. Добігши до кафе, я вже готувалася до найгіршого. В моїй уяві Юрко вже сидів з іншою жінкою. Але реальність виявилася зовсім іншою. Побачивши мене, він підвівся і підійшов. – Лесько, йди до мене, за стіл. – Який стіл? З ким ти тут сидиш, доки я працюю?
І це у мій день народження! Як ти можеш? – Заспокойся. Я тут заради тебе. До кінця твого робочого дня залишалася година, я забронював столик і чекав на тебе. – Що? – Здивувалася я. – Я хотів зробити тобі сюрприз на день народження. Ось твій подарунок. Юра простяг мені букет і маленьку коробочку. Мої руки тремтіли, коли я її відкривала. Усередині виявились золоті сережки, про які я давно мріяла. Сльози потекли моїми щоками. Я вже думала, що чоловік зраджує, а він готував мені сюрприз. Вечір пройшов незабутньо. – Пробач мені, Юро, що так на тебе накинулася. – Все гаразд, я не ображаюся, — заспокоїв він мене. Ми добре провели час, вперше за довгий час щиро поговоривши один з одним. Юра навіть повідомив, що на Великдень ми поїдемо разом до Карпат. Він уже забронював готель та купив квитки. Цей день народження я запам’ятаю на все життя.