Ще до весілля Люда часто питала в мене: – У вас стільки посуду, чому ви користуєтесь старим? Ось тарілка зі сколом, а тут кухоль з тріщиною. – Я це на потім залишаю. А цим ще можна користуватися, все нормально, – відповіла я. Насправді всі гарні сервізи і набори, подаровані нам на весілля, я зберігала в шафі на особливий випадок. Люда час від часу питала, чи можна їх використовувати на свята, але я щоразу говорила, що ще буде привід, і поки що рано. Коли молодь нарешті змогла купити власне житло, вони довго робили ремонт.
Мені не подобався їхній мінімалістичний стиль, він здавався холодним і бездушним. – Не думала взяти шпалери цікавіше? Ці сірі стіни надто похмурі, – запропонувала я. – А мені подобається. До речі, вам теж час зробити ремонт і позбутися всього цього радянського мотлоху, – відповіла вона. – Якого мотлоху? Це все нове у коробках. Ще знадобиться. Коли вони нарешті закінчили ремонт та запросили нас на новосілля, я вирішила зробити особливий подарунок. Я від серця віддала їм один зі своїх весільних сервізів, який ніколи не розпаковувала.
Такої краси зараз не купиш. Ми прийшли з подарунком, привітали їх, посиділи, випили вина та смачно повечеряли. Після цього ми зібралися додому. Але перед тим, як піти, я запропонувала чоловікові трохи посидіти на свіжому повітрі у сквері. І раптом бачу, як моя невістка виносить наш подарунок. Спершу я подумала, що вона вже розпакувала посуд і просто викидає коробку. Але тут я почула гуркіт. Це розбився мій весільний сервіз. Я не витримала і підійшла до неї:
– Ось як ти віддячила мені? Я віддала вам найдорожче, що я мала. – Цим сервізом треба було давно користуватися, а в мене він тільки зіпсує кухню, – сказала вона. Минув місяць, але я досі не можу дивитися на невістку. Мені не зрозуміти, як можна так вчинити. Але один урок я з цього засвоїла. Прийшовши додому, я дістала ще один сервіз, замінила стару постільну білизну на нову та розклала гарне покривало.