Я була щаслива на весіллі своєї дочки, і відколи вона переїхала в інше місто після заміжжя, я бачила її нечасто. Але коли представилася можливість – мені не терпілося відвідати її. Я залишила чоловіка керувати нашим будинком і господарством: наближався сезон посадки, але я знала, що якщо прогаяти цей шанс, то пройдуть місяці, перш ніж я зможу відвідати доньку. У результаті я зібрала подарунки, наші зимові закрутки та вирушила у подорож.
Побачити свою дочку було для мене величезною радістю. Вона з гордістю демонструвала їхню орендовану квартиру, яка була охайною та затишною. Але поки ми розмовляли, я була приголомшена, дізнавшись про їхній унікальний домашній пристрій. Вони з чоловіком ділили все – від фінансів до їжі. У кожного була своя окрема полиця у холодильнику, і вони поділяли витрати на комунальні послуги та предмети домашнього вжитку. Великі покупки попередньо обговорювалися.
Коли я попросила чай з лимоном, моєї дочки довелося просити дозволу у чоловіка взяти скибочку з його полиці, пообіцявши відшкодувати наступного дня. Його реакція була менш ніж захопленою. Такий пристрій був мені чужим: ми з чоловіком ніколи з таким не стикалися. Я висловила свої побоювання з цього приводу, але моя дочка заспокоїла мене, наголосивши на своєму бажанні бути самостійною, незалежно від того, заміжня вона чи ні. Хоча я визнавала, що кожна сім’я має свої звичаї, але я не могла не відчути, що це трохи екстремально. Я досі запитую себе: це якась нова тенденція чи унікальна особливість шлюбу моєї доньки?