У мене завжди були натягнуті стосунки з сестрою Танею через її різкий і безкомпромісний характер. Ми з мамою були близькі, і вона підтримувала мене, часто не обмежуючись одними словами. Ще кілька місяців тому я у будь-якій ситуації поклалася б на маму, а не на сестру. Таня, на чотири роки старша, вже десять років жила в іншому місті та підтримувала з нами рідкісні контакти. Вона не була присутня на моєму весіллі: тільки надіслала грошовий подарунок, пославшись на роботу.
Моя мама брала активну участь у підготовці до весілля, що здавалося нормальним з огляду на нашу близькість. Моє подружнє життя виявилося не таким, як я собі уявляла. Через рік після весілля, під час моєї вагітності, мій чоловік змінився на гірший бік. Він почав пити, грубити мені і жбурлятися речами. Він переконував мене, що в цьому лише моя вина, і я йому вірила. Мама радила мені набратися терпіння, підкреслювала єдність сім’ї та мою роль у її збереженні. Після народження дитини ситуація лише погіршилась. Чоловік став більш жорстоким та контролюючим, а одного разу навіть замкнув нас з дитиною у квартирі без їжі та підгузків.
У розпачі я зателефонувала мамі, але вона знову відмахнулася від моєї проблеми, порадивши терпіти. Я не мала іншого виходу – і я зателефонувала сестрі. Вона вислухала мене, веліла збирати речі і за півгодини приїхала зі слюсарем. Потім вона відвезла мене та дитину до своєї квартири, поговорила зі мною, заспокоїла, а наступного дня запропонувала допомогу у розлученні та тимчасове житло. Мама не дзвонила тиждень, поки мій чоловік не повідомив їй про моє зникнення. Таня, незважаючи на свою суворість, підтримала мене у всьому на відміну від матері. Тепер мені доводиться переосмислювати своє життя.