Тамара чекала на повернення чоловіка Павла з гаража, оскільки вони планували відвідати цвинтар, де були поховані її мати та вітчим. Розмірковуючи про своє минуле, Тамара згадувала складні сімейні стосунки. Її біологічний батько покинув сім’ю, коли вона була дуже маленькою, не виявляючи жодного інтересу до її виховання. Дитинство Тамара було затьмарене цією зневагою, поки мати не зустріла Валерія Петровича, до якого Тамара спочатку поставилася з недовірою через минулий досвід спілкування своєї матері з ненадійними чоловіками.
Але Валерій, на відміну від колишніх залицяльників, виявив себе вчинками, зокрема, полагодив дах, що різко змінило ставлення Тамари до нього. Згодом постійна присутність Валерія та його внесок у їхню родину зміцнили зв’язок, який перетворив його з незнайомця на коханого батька. Потім у свідомості Тамари виплив ще один момент з юності, коли Валерій, звернувшись до неї як до рідної доньки під час святкування свого дня народження, вкотре підтвердивши їхній глибокий сімейний зв’язок.
Це зізнання зворушило і Тамару, і її маму, підкресливши глибокий вплив, який Валерій зробив на їхнє життя. Поки Тамара їхала з Павлом до рідного села, вона ділилася з ним цими спогадами і зрештою дійшла висновку, що Валерій увесь цей час був не просто вітчимом, а справжнім батьком. І навіть Павло ставився до нього з величезною повагою, визнаючи значну роль Валерія у зміцненні навіть його з Тамарою родини.