Після розлучення, коли чоловік пішов від неї до молодшої жінки, Валентина стала жити сама, насолоджуючись своєю незалежністю та подорожами. Проте подруга познайомила її з вдівцем Андрієм, з яким вона обережно зав’язала стосунки. Незважаючи на симпатію, Валентина віддала перевагу співжиттю повторному шлюбу, і Андрій прийняв цю пропозицію, хоча і з легким розчаруванням. Переїхавши до її будинку, Андрій швидко опанував побут, передчуваючи традиційні ролі, де Валентина виконуватиме всі кулінарні обов’язки.
Першого ж вечора, залишившись один, він приготував собі яєчню, залишивши Валентину прибирати за собою. Його очікування від ролі домогосподарки вступили в суперечність з поглядами Валентини на партнерство та незалежність, що призвело до суперечки про домашні обов’язки. Старомодна позиція Андрія виявилася, коли він обурився вартістю доставки продуктів, запропонувавши, щоб домашня їжа стала щоденним обов’язком Валентини.
Намагаючись прищепити йому справедливість, Валентина доручила йому ходити за продуктами, але він ухилився від цього обов’язку, пославшись на інші зобов’язання та підтвердивши свої застарілі погляди на ґендерні ролі. Зрештою, відмова Андрія адаптуватися призвела до його відходу, залишивши Валентину веселою та впевненою у своїй самодостатності. Вона з гумором згадує цю зустріч, визнаючи цінність своєї незалежності та відкидаючи застарілі очікування Андрія. Цей досвід підкреслив, що Валентина цінує свою самостійність і підтвердив її віру у партнерство, а не у традиційні домашні ролі.