-Аліно, люба, а де ж твоя дитина? – поцікавилася бабуся, що сиділа на лаві біля під’їзду.
-Не ваша справа! – грубо відповіла Аліна.
Вона зайшла додому і лягла спати. Вона була втомлена, бо кілька днів пролежала у лікарні. Але заснути їй не вдалося: у двері подзвонили.
– Вдома нікого немає! – Крикнула дівчина на дзвінки, але вони не припинялися.
Скинувши ковдру на підлогу, дівчина попрямувала у бік дверей. На порозі стояв поліцейський. Аліна провела гостя на кухню та запропонувала чай.
– Де зараз знаходиться ваша дитина? – Запитав чоловік.
– У тітки в селі. Я погано почуваюся, тому відвезла до неї.
– Я питаю про молодшого, який нещодавно народився, – наголосив дільничний.
– Ви чули про сурогатне материнство? – зупинила його Аліна.
– А документи, що підтверджують цей факт у вас є?
-Так, зараз принесу.
Дівчина не розуміла, навіщо стара вирішила порушити її життя. Коли вона висловила своє здивування поліцейському, той заспокоїв її і запропонував поставити себе на місце бабусі. Вона ж бачила вагітну дівчину, яка не мала чоловіка, і вона повернулася з пологового будинку без дитини.
Дівчина пояснила, що гроші, отримані від сурогатного материнства, мають піти на новий будинок, а цей, де вона живе зараз, продається.
-Все, питань немає – тихо відповів поліцейський, відсуваючи документи убік.
Він переконався, що нічого протизаконного не сталося, а отже можна спокійно покинути цю квартиру. Аліна подивилася у вікно, як дільничний виходить із під’їзду, як він підходить до бабусі-сусідки і щось їй каже.
– Яка їм взагалі справа до мого життя? Коли мені було погано, жодна з них не запропонувала допомоги. Тільки нотації читати вміють та доповідати в органи.
Аліна сіла на диван і зателефонувала сестрі. Вона була єдиною рідною людиною, яка з нею спілкувалася і допомагала їй після розлучення. Трубку підняв її синочок.
– Мамо! – радісно закричав хлопчик, і Аліна почала посміхатися: адже все це було заради сина…