Владика записали до моєї групи взимку. Йому було три роки, але він уже встиг пройти чотири подібні установи. Його мама не схвалювала роботу персоналу у попередніх дитячих садках. Владик був замкнутим, невербальним, не виявляв емоцій та інтересу до інших дітей. Він не міг вимовити навіть елементарних слів, кричав, коли збирався на прогулянку або на майданчик, і няні доводилося його постійно заспокоювати.
Він мав проблеми з їжею: він їв тільки супи і хліб і закочував істерики, якщо його переконували спробувати щось інше. Він не хотів носити одяг, годинами ходив по колу або бив себе по вухах, іноді голосно мукав. В основному, його доглядала бабуся, і, незважаючи на наші неодноразові пропозиції про те, що хлопчику потрібна допомога фахівця, вона, схоже, не слухала. Мати ніколи не приходила особисто: тільки надсилала свої скарги через загальний чат.
Вона звинувачувала нас у неувазі, погрожувала викликати поліцію і сумнівалася у нашому професіоналізмі. Незважаючи на наші спроби пояснити, чого потребує хлопчик, його мама відмовлялася визнати його стан і дати дозвіл на медико-педагогічну експертизу. Тиждень тому, через її постійні скарги, Владика перевели до п’ятого дитячого садка. Співчуваю персоналу цієї установи і бажаю лише терпіння.