Ми з чоловіком Семеном одружені вже багато років, і протягом усього нашого шлюбу ми жили у моїй квартирі. Незважаючи на те, що чоловік тут прописаний, він, як і раніше, поводиться так, ніби він просто гість, тому й не бере участі у веденні домашнього господарства. Семен часто скаржиться на стан квартири – говорить про необхідність поклеїти нові шпалери, коментує застарілу проводку, пропонує оновити меблі – але ніколи не допомагає зробити ці покращення.
Натомість він вкладає значні суми грошей у ремонт квартири своєї матері і часто допомагає їй. Спочатку я розуміла його точку зору, оскільки він почував себе так, ніби живе на чужій території, але через 7 років така поведінка почала розчаровувати. Його стосунки з батьками також є проблематичними: вони вигнали його з дому, щоб заощадити на комуналці, але при цьому продовжують приймати його фінансову допомогу. Степан виправдовується тим, що його будь-якої миті можуть зняти з реєстраційного обліку в цій квартирі, і він втратить свої інвестиції, тому він не вважає себе зобов’язаним робити внесок.
За весь час нашого спільного проживання найзначніша покупка, яку він зробив для нашого будинку – це сковородка. Я дійшла до краю і висловилася йому про ситуацію, що склалася. Степан запропонував, щоб ми разом купили нову квартиру, продавши мою та взявши кредит, який він обіцяв виплатити самостійно. Однак я задоволена своїм нинішнім житлом і не хочу йти на фінансовий ризик, особливо з огляду на плани народження дітей найближчим часом. Я не знаю, як спонукати Степана інвестувати в наш будинок та взяти на себе спільну відповідальність. Звичайно, мене турбує перспектива виховувати дитину в будинку, де я справляюся з усім сама.