Я зустріла свого майбутнього чоловіка 3 роки тому і тепер у нас є 2-річний син. Спочатку він сумнівався в батьківстві, коли я була вагітна, і ми розлучилися. Проте півроку тому він повернувся, зізнавшись у коханні та нездатності жити без нас. Ми одружилися та почали жити разом. Проте дуже скоро почалися щоденні конфлікти через дрібниці. Він став дедалі критичнішим і негативнішим, бурчав з приводу всього і всіх, стверджуючи, що тільки його думка має силу і правоту.
Він також почав курити, незважаючи на мої заперечення. Його увага до нас різко поменшала, оскільки чоловік став проводити вечори з друзями, незважаючи на неодноразові обіцянки змінити свою поведінку. Спочатку він багато працював, щоб утримувати нас, але потім став лінивим і байдужим. Нещодавно я висловила йому претензії щодо відсутності ласки та ніжності у наших відносинах, на що він зневажливо відповів, що я завжди була надто вимоглива.
Нещодавній інцидент з нашою дитиною явно продемонстрував його зневагу: син скинув свої іграшки з балкона, а чоловік відмовився допомагати, залишивши мене збирати все поодинці. Кілька днів тому він погрожував мені, якщо я спробую піти від нього, незважаючи на те, що того ж вечора пішов гуляти з друзями. Зараз я почуваюся загнаною в пастку і самотньою: поряд немає родичів, до яких я могла б звернутися за підтримкою. Я відчайдушно шукаю вихід з цієї нестерпної ситуації.