Іван уже давно був шанувальником Марини, стежачи за її блогом у соціальних мережах. Її пости завжди були яскравими та цікавими, а її пристрасть до життя заразила і його. Але серед тисяч коментарів та лайків його повідомлення часто губилися. Якось, сидячи в кафе і перегортаючи новий пост Марини, Іван наважився написати їй особисте повідомлення. “Привіт, Марино. Я стежу за твоїм блогом вже кілька років і просто хотів сказати, що твої пости надихають мене кожен день. Дякую за все.” За кілька годин на екрані мобільного телефону Івана спалахнуло повідомлення.
Марина відповіла: “Привіт, Іване! Дякую за такі теплі слова. Я рада, що мої пости приносять радість. Як ти?” Так почалося їхнє листування. Марина була здивована, що серед тисяч шанувальників була людина, яка настільки щиро цікавилася нею, не просто як зіркою інтернету, а й як людиною. “Ти знаєш, Іване,” написала вона одного разу, “у мене багато передплатників, але мало справжніх друзів. Хочеш зустрітися?” Іван був у захваті від такої пропозиції. Вони зустрілися у затишному кафе, і з перших хвилин стало ясно, що їх поєднує не лише інтерес до соціальних мереж.
“Мені подобається твоя щирість, Іване,” сказала Марина, погладжуючи свою чашку кави. “У цьому світі так мало справжніх людей.” “І мені подобається твоя простота, Марино,” відповів Іван. “Ти, незважаючи на популярність, залишилася справжньою.” Місяці пролетіли, і їхня дружба переросла в щось більше. Вони стали проводити разом все більше часу, ділилися своїми мріями та планами на майбутнє. Їхня історія кохання була незвичайною, але щирою. Почавшись у віртуальному світі, вона переросла у реальні почуття, які стали основою їхніх стосунків. Іван та Марина довели, що справжнє кохання може виникнути навіть серед нескінченних стрічок новин та багатотисячної аудиторії, але у підсумку стати цілим життям.