Опинившись в епіцентрі несподіваного конфлікту, мій спокій був різко порушений, коли моя рідна дочка виявила бажання вигнати мене з дому. Незважаючи на те, що після раптового відходу чоловіка я жила в задоволенні та самоті, оскільки двоє дорослих дочок проживали окремо, спокій моєї самотності все одно було порушено. Моя старша дочка, яка нещодавно вступила в роль матері, поставила мені жорсткий ультиматум: розділити мою трикімнатну квартиру між нами.
Ця вимога виникла через її розчарування у стиснених умовах життя в орендованому приміщенні. Поміркувавши над її пропозицією, я вирішила організувати сімейну зустріч, щоб обговорити можливу угоду, яка могла б принести їй деяке полегшення, не руйнуючи моє життя. Я запропонувала їй переїхати до мене з усією своєю сім’єю за умови, що вона зробить свій внесок у комунальні платежі, сподіваючись, що це допоможе їм фінансово, допоки вони не зможуть дозволити собі власне житло. Моя молодша дочка, яка не зацікавлена у власності та подумує про переїзд за кордон, погодилася з моїм планом.
Проте старша відкинула цей компроміс, побоюючись можливих ускладнень у майбутньому, особливо у тому, що стосувалося намірів її сестри. Це протистояння поставило мене у небезпечне становище. Я не можу дозволити собі альтернативне житло з моєю часткою квартири та розриваюсь між добробутом моїх дочок та моїм власним благополуччям. Подруга запропонувала судовий позов як рішення, але перспектива притягти до відповідальності моїх власних дітей важко тисне на мене – моральна скрута, з якою я ніколи не очікувала зіткнутися. Чи є тепер надія на вирішення проблеми, що не зруйнує наші сімейні узи?