На роботі я почуваюся як риба у воді. Колеги мене поважають, а підлеглі цінують за професіоналізм та справедливість.
Мені 49 років, і я справді успішний фахівець у своїй сфері. Життя у мене склалося так, що грошей вистачає не лише на комфорт, а й на маленькі радощі, які я ціную. Кожен ранок починається з ароматної кави та смачного сніданку, який я готую собі сама, насолоджуючись тишею своєї затишної кухні.
На роботі я почуваюся як риба у воді. Колеги мене поважають, а підлеглі цінують за професіоналізм та справедливість.
Але коли мова заходить про особисте життя, я часто стикаюся з подивом з боку оточуючих.
«Ти така чудова жінка, чому б тобі не вийти заміж?» – Не раз чула я це питання від різних людей.
Якось на корпоративній вечірці мій колега Олексій порушив цю тему за келихом вина.
“Ти ж могла б вибирати з безлічі залицяльників,” – сказав він, посміхаючись мені через стіл.
Я зітхнула, відпиваючи ковток червоного вина.
«Олексію, любий, ти ж знаєш: мені не потрібен чоловік, щоб почуватися щасливою. Моя свобода і самостійність для мене важливіша.»
Він кивнув головою, але в його очах я побачила нерозуміння.
«Але хіба ти не відчуваєш самотності? Чи не хочеться мати поруч когось, хто тебе підтримуватиме?»
Я посміхнулася, відклавши келих.
«Олексію, я не самотня. У мене є друзі, сім’я, цікава робота. Мені подобається повертатися до тихого будинку, де ніхто не вимагає моєї уваги. Я ціную свою незалежність та свободу вибору. І, повір, це робить мене по-справжньому щасливою.»
Розмова закінчилася ще однією усмішкою, і ми перейшли до інших тем. Цей вечір став ще одним нагадуванням про те, що мій вибір – жити для себе, не виходячи заміж – це саме те, що робить мене собою.
