Сергій часто їздив у відрядження. Раз на пару місяців. Щонайменше на тиждень. Дружина, Ніна, терпляче чекала на нього. Минули роки. Обидва їхні сини вже студенти. А чоловік так само їде у відрядження. На роботі Ніну підколюють колеги. – Чи не завів він собі коханку. Дивись, Ніно, він у тебе всім добрий. Уведуть. Ніна вже сама почала підозрювати. Ретельно влаштовувала огляд речей після повернення. Завалювала його питаннями. Навіть колег, із ким чоловік їздив у відрядження, розпитувала. Але жодних доказів зради не знайшла, а чоловік відкидав усі її підозри… Лікарі порекомендували Ніні підлікуватись у санаторії. П’ятдесят років уже, є що підлікувати. Проводив її Сергій. – Ні про що не турбуйся.
Поправляй здоров’я. А ми тут упораємося, – наказав він дружині… На другий день відпочинку Ніна познайомилася із Михайлом. Спільні сніданки, обіди, вечері та прогулянки зблизили їх. Михайло директор у якомусь офісі. Одружений. Є донька. Дружину поважає, але кохання між ними не було і немає. Одружився, бо батько наполяг. Так і прожив життя без кохання. Але Галя була гарною дружиною та мамою. Мудрою та господарською. І вже через п’ять років він усвідомив, що з Галею вони хороші друзі, але ніяк не любляче подружжя. – Півстоліття прожив, а кохання так і не бачив, – зітхав Михайло. Але, зважаючи на все, він мав види на Ніну .
Надавав знаки уваги, і жінка із задоволенням приймала знаки уваги. Розумом вона розуміла, що робить неправильно, але серце диктувало своє… Їхні зустрічі тривали і після спільного лікування в санаторії. Зустрічалися в кафе за містом, щоби не засвітитися. Якось Михайло сказав: – Давай розлучимося від своїх половинок і житимемо разом. – Я подумаю, – відповіла жінка. Михайло, як завжди, висадив її за квартал від будинку. Той уже поїхав, коли жінка послизнулась і скотилася вниз сходами. Швидка, ввикликана перехожими, приїхала швидко. А ще швидше прибіг чоловік. Поки вона лежала з переломом ноги в лікарні, їхнє листування з Михайлом, якось саме собою зійшло нанівець. І Ніна викинула його з голови. Тепер вона часом думає? “Спасибі, Господи, що уберіг мене від невірного кроку!”