Зіна з подивом побачила на ганку свого сина Дмитра, який сидів із засмученим виглядом. Вона з тривогою розпитувала його про те, що сталося, але Дмитро відмахнувся від неї, попросивши побути наодинці зі своїми думками. Тут приїхала молодша дочка Таня і, побачивши статки Дмитра, сама занепокоїлася. Невдовзі Таня із Зіною дізналися, що Дмитро пішов від дружини Олени. Таня розповіла матері про чутки, які ходили містом: Дмитро зустрічався з іншою жінкою на ім’я Людка. Зіна, щиро не розуміючи цього, захищала Дмитра, що викликало напруження у стосунках між матір’ю та дочкою.
Того вечора Дмитро мовчки їв і не промовив жодного слова. Таня тим часом безуспішно намагалася зв’язатися з Оленою. Наступного дня Таня прийшла до Олени, яка, на її подив, розповіла, що не знала про невірність Дмитра. Вона розповіла про його часті поїздки до села, які, на її думку, були пов’язані з роботою. Олена, дізнавшись про чутки, відчула себе засліпленою та зрадженою. Дмитро ж невдовзі переїхав до Людки, яка вже мала маленького сина Михайла. Поки Олена намагалася впоратися із ситуацією, на допомогу прийшли незнайомі люди. Подруга Тані познайомила Олену із сусідською бабусею Валентиною Миколаївною, яка запропонувала посидіти з дітьми, доки Олена працювала.
Минули місяці. Дмитро зрідка відвідував дітей, але весь час був на взводі і потихеньку віддалявся від Люди. Якось та навіть звернулася до Олени, попередивши, щоб вона тримала дистанцію із Дмитром. Дмитро почав приходити додому дедалі рідше, а Людка, як параноїк, постійно перевіряла його телефон. Тим часом Олена продовжувала рости з упевненістю в собі, знаходячи підтримку у суспільстві та у своєї нової подруги Ольги.