Микита був натхненний весняною атмосферою, все довкола здавалося максимально живим та яскравим. На роботі нарешті був підписаний контракт, що довго обговорювався, і він пішов раніше, радісно співаючи під ніс пісню. Микита, який завжди вірив у прикмети та тлумачення снів, того ранку розповів бабусі незвичайний сон. У ньому зі стелі на його долоню впала витончена біла пір’їнка. Бабуся загадково сказала йому:
– У тебе сьогодні буде важлива зустріч. Будь уважний. Після роботи, збираючись купити торт для бабусі, він помітив засмучену дівчину Лізу, що сидить на його улюбленій лавці. У химерній спробі розвеселити її він купив їм піцу та каву. Вони розмовляли, і Ліза розповіла про свої проблеми: недавнє розставання та втрату роботи. У процесі розмови Ліза згадала, що мама називала її пір’їнкою, яка мирно пливе за течією.
Згадавши свій сон та слова бабусі, Микита був вражений цим зв’язком. Згодом їхнє спілкування стало глибшим. За два роки вони одружилися. В очікуванні народження дитини Микита з ніжністю називав Лізу “моє пір’їнка” і не переставав цілувати руки бабусі за таке передбачення.